Юрик-консультант

 

Мій юний друг Юрик у пошуках роботи іноді знаходив дещо екзотичне.

— Шеф, є вакансія в Спілці письменників! Їм треба консультант! Я піду?

— І кого ти там консультуватимеш?

— Як — кого? Молодих письменників!

Я уявив собі цю картину й замилувався нею. Виникла пауза, що здалася Юрикові підозрілою, й він буркнув:

— Ну да, ви думаєте, я ні на що не здатний?

А я зовсім так не думаю. Навпаки, вважаю, Юрик був би чудовим консультантом. Бо він сам по собі — вже консультація.

І ось чому я так думаю. Відтоді, як Юрик залишив кабінет, де ми сиділи разом, я не прибирав на робочому столі. А нещодавно таки прибрав, бо то вже був чистий бардак. І от, поміж різного мотлоху знайшов папірець — меню з нашої їдальні. А на звороті Юриковою рукою написано сім рядків.

Папірець служитиме речовим доказом

Я одразу зрозумів, що це, хоч ніколи того папірця раніше не бачив. Коли Юрик ще служив у нас, він тяжко закохався. Його телефонну любов звали Натусік. Вона забирала весь Юриків час. Точніше, не вона забирала, а Юрик віддавав. Звісно, ніякої роботи не робилося. Я порадив йому побороти згубну пристрасть — чимось себе завантажити. Порадив та й забув. А Юрик, значить, послухався. І створив оцей документ. Зверху написано: "Боротьба з Натусіком". А далі шість пунктів:

1. Читати.

2. Писати.

3. Вчитися.

4. Телевізор.

5. Вирішення інших проблем.

6. Поточні питання.

Боже мій! Я порадив Юрикові оцей спосіб порятунку — хоч мав би знати, що в таких випадках ніяке завантаження не рятує. Ні, я точно не міг би бути консультантом. Колись нас судитимуть за мимовільні гріхи, оцей папірець служитиме речовим доказом проти мене.

Вчора Юрик озвався. Його взяли на роботу — щось у галузі феросплавів. Тут я йому, слава Богу, не зможу нічого порадити.

×