Доки ще не серпень, прикидаюся, що літа немає. Бо в серпні можу бачити літо зранку до ночі, а в червні-липні — ні. Раз по телефону похвалилися, що в них там картопля цвіте гарно, як ніколи, а мені стало сумно, що вона цвіте, а я тут ні при чому.
Серпень хороший ще й тим, що на ньому літо завершується, і це легко пережити, бо сам бачиш: не ти його покинув, а воно тебе.
Однак перші кілька днів серпня завжди драматичні. Бо кожен новий серпень не схожий на торішній, і його ще треба впізнати — який він. От колись трапився такий, що було багато шершнів, дуже неспокійних. Вони лізли в борщ удень і сердито стукали в освітлені вікна веранди пізно вночі, як дядьки, що шукають похмелитися. Наступного літа я все озирався — де вони? А їх немає. Зате, ніби замість них, наші кури стали забіякуваті й ганялися по двору за котами й людьми.
Мурашки йдуть красти мед
А ще давніше був такий серпень, що вродила густа трава, і в червні такої не буває, і косити її — такий азарт, аж дня мало. Я прокидався затемна, і, щоб не заснути знову, одягався, йшов на кухню, сідав коло столу й дрімав, доки не починав бачити, що мурашки йдуть по столу до банки з медом. Отже, світає й можна йти косити. Потім такої трави більше не родило, а я ще б хотів побачити, як у ранкових сутінках мурашки йдуть красти мед. Але такої трави немає. А просто вставати, щоб це побачити — дурниця, все одно, що туризм.
Який цей серпень — ще хтозна. Он Петро Лукич веде з лугу корову. Роками однакова ця картинка, і сюдою можна увійти в серпень. Але корова в Петра Лукича не та, що торік. Та виходила з череди сама і йшла з хазяїном додому. А ця ні — Петро Лукич здалеку показує їй яблуко, і тільки тоді вона рушає.
Я поки що ні при чому. Просто стою й жду — може, покажуть здалеку яблуко.
2 
1
Коментарі
7