Ексклюзиви
Понеділок, 26 грудня 2005 17:25
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Ти не Мартин

 

Звідкись на мене впала ця фраза: "Зустрілись якось Мартин Боруля й Назар Стодоля...". Фраза заворожувала й просила продовження. Різних можливих продовжень! Адже про що йдеться?

Назар — козак, якому для щастя нічого не треба, крім шаблі й Галі. Мартин — міщанин, заклопотаний пошуком "бамаг", що підтверджують його шляхетське походження. По суті, Мартин шукав "бамаги", які хоча б непрямо свідчили, що він теж Назар, бо наша стара шляхта таки була козацькою. Я питав різних людей: як ту фразу продовжити? Мені казали: але ж Назар з ХVІІ століття, а Мартин із ХІХ, як їм зустрітись? Я навіть засоромився, що таку дурницю людям пропоную. І раптом згадав: а вони ж зустрічалися!

Мартин шукав "бамаги", які б свідчили, що він теж Назар

Весною 1918 року гетьман Скоропадський знайшов таки свої дворянські бамаги, здобув владу. Але потрібна армія! Яка — хто знає? Гетьман сів у машину й від Маріїнського палацу поїхав до нинішньої оперети, де тоді був театр Садовського, який грав Назара! Гетьман каже: "Ніколай Карповіч, помогітє!". Той поміг: на параді гетьманських військ на чолі колони йшли хор і масовка театру Садовського у своїх жупанах й зі своїми шаблями. А позаду також в жупанах ішли вчорашні царські офіцери й нерівно співали про Галю. Отаке.

Потім до-о-овго було тихо. А останні років п'ятнадцять Назар із Мартином знов почали стрічатися. Утім, кожного разу виявлялося, що насправді то стрічалися Мартин... і ще один Мартин. Кожен новий Мартин одержував свою театральну булаву й був радий. А потім усі ми зібралися й хором сказали самі до себе: "Ти не Мартин!" Ніби допомогло. Тепер ось мовчимо знову. Ніби й Мартина нема, але й Назара щось не видно.

Отак воно.

Зараз ви читаєте новину «Ти не Мартин». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода