Реклама часом будить дивовижні пристрасті, про які й не здогадується замовник. Ось уранці, коли душа ще м"яка й сонна, почув по радіо політичну рекламу. Зазвичай її озвучують мужики, а тут — дівчина, і я раптом заплакав. Не знаю, якої то партії ролик, просто чую голос, який щось обіцяє. Й нестерпно шкода ту дівчину, і я до вечора згадую Івасика-Телесика.
Ця казка заворожувала змалку. І що я стаю старший, то більше думаю: як могло трапитися те непорозуміння? Чому він повірив голосові Відьми й поплив до берега? Я тепер знаю чому. Бо це було вночі. Адже вона вже немолода, у неї дочка така, як він, зміючка Оленка, це ж скандал. Ось чому — вночі. Коли не бачиш себе, не бачиш і різниці між собою й тим, кого кличеш.
Отже, то була нічна риболовля. Й не було там ніякого коваля, що нібито викував Відьмі інший голос. Вона сама його змінила. І Телесик це знав. Але думав: це ж для мене вона так гарно його змінила. І поплив до берега. У пітьмі, на голос. Чим це скінчилося, відомо: кошмаром, смертю веселої зміючки Оленки. Телесик заліз на тополю у дворі й гукав: "Гуси-гусенята, візьміть на крилята!", а Відьма у відчаї гризла стовбур тополі. Мене малого саме це вражало. Бо в нас росла саме така тополя, найвища в селі, здалеку видно, й якби її не стало, як було б знайти дорогу додому? Вона й тепер там є, ця тополя.
То була нічна риболовля
Що було далі? Телесик постарів і не практикує нічної риболовлі. Й не лише тому, що вже важко буде вилізти на тополю в разі чого. Просто він помудрішав і знає: як до тебе звідкись раптом озветься неймовірний голос — покинь весла й просто слухай. Це найкраще, що ти можеш зробити. А ще він ніколи не дивиться в дзеркало й не слухає радіо, особливо перед виборами.
2 
1
Коментарі