Ексклюзиви
Четвер, 25 травня 2006 19:10
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Так, художничок

 

Важко собі уявити сентиментальні анекдоти, але вони трапляються — у провінції.

На пероні вокзалу в Миргороді є пам"ятник Миколі Гоголю. Якось ясного ранку я бачив, як там виставили з вокзального буфету місцевого дядька. Чи грошей не мав, чи вже годі йому було похмелятися, але от виставили. Дядько став перед бронзовим Гоголем і сказав йому, як ото старший брат молодшому:

— Шо, Колян, обіжають тебе?

А в тих самих краях ще є колія, де з Бахмача на Кременчук ходить поїзд. Він шелестить, мов корова, між кукурудзою й соняхами, потім виринає у Лохвиці й стоїть сорок хвилин. На пероні баби з пиріжками й пивом. Якось до мене там підійшов мужик:

— Вітя, пива вип"єм?

Я остовпів:

— Як ти знаєш, що я Вітя?

Шо, Колян, обіжають тебе?

— А я все знаю, бо я художник! Не віриш? Ну да, я не справжній художник, а так — художничок!

І він засміявся. Як із ним було пива не випити?

А от ще про художників. У тих таки краях є один чоловік, він ворота розписує. Там люблять ворота з лебедями й ліліями. І от приїхали туди якось справжні художники з Києва. Той маляр запросив їх до себе. Вони добряче пригощалися, а тоді він каже:

— Зараз я вам картини покажу!

Показав, вони похвалили, ще випили й пішли спати. Вранці він прийшов похмеляти їх із трилітровою банкою доброго саморобного вина. Ті питають:

— А сам чого не п"єш?

— Е, мені не можна!

— Як?!

— А отак. Жінка каже, що я, як вип"ю, хвастовитим роблюся!

— То й що ж такого?

— Еге! Ото вчора я вам картини показував — так то не мої, а Леонардо да Вінчі!

І вони його втішали до вечора. А їм самим було сумно, бо вони ніколи не будуть схожі ні на Леонардо, ні на того чоловічка.

Зараз ви читаєте новину «Так, художничок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода