Вештаючись по хаті, знайшов річ, яку не бачив так давно, що аж забув про неї: фотоапарат "Смена-6", рік випуску — 1967-й (на корпусі червона блямбочка "50 лет Октября"). Мені його купили в тому віці, коли фотоапарати існують для знімання гарних дівчат. Але зняті мною тоді дівчата всі у шубах, бо апарат не дожив до весни: я ним відбивався від собак на чужій вулиці, й у нього тріснув корпус. На тій вулиці пізніше мені розбили голову. Гадаю, йому було так само прикро з тріснутим корпусом.
Може тому, що знов зима, я гостро пережив цю знахідку. Приснилося, ніби знімаю те, чого не міг знімати тоді: дівчат у светриках, які можуть закривати горло до вух, але не дістають на два пальці до пояса джинсів — навіть тепер, коли мороз. От часи настали. Тоді такого жди аж до літа, та й то... Далі снилося, що роблю фотографії. Але уві сні в мене є проявник і нема фіксажу. Ну, це нічого: деякі речі не варто фіксувати, бо відразу їх втратиш. А мені треба відвернутися від цих конкретних светриків, щоб збагнути їхній смисл. Їх дуже правильно придумано, але мені важливо пояснити — чому.
На тій вулиці пізніше мені розбили голову
І я згадав, на що вони схожі. Допоміг ненароком один светрик сіро-голубувато-зеленого кольору, як ото навесні кора молодої верби, коли робиш з неї свисток. Там треба акуратно зняти кору, потім одягти назад. І коли ще вона не дійшла до середини свистка, ота смужка, що без кори, якраз і нагадує те, як нині ходять дівчата навіть у мороз. Хтось це гарно придумав, і не одразу розумієш, чому це хвилює. Так само важко вловити, що чарує в тому свисткові — мелодія чи гірко-солодкий смак верби. І не кажіть мені про технічний прогрес. Бо хороші фотоапарати були раніше від того, що ними можна знімати!
2 
1
Коментарі