Ексклюзиви
Четвер, 26 березня 2009 17:58
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Останній сніг

 

Цього тижня йшов, мабуть, останній великий сніг березня. Сніг справжній, лапатий, густий, розкішний, але дещо в ньому не так: він падає на землю, наче в чорну воду, без ніякого сліду.

У цьому є відчуття крадіжки й спустошення. Це як листопад, коли за ніч, бува, облітає все листя.

Таку погоду завжди хотілося швидше пережити. Та згодом я навчився шукати хоч якогось знаку в отакому снігопаді — може, він мені що-небудь приніс, десь щось у ньому мусить бути для мене.

Отже, звечора перед тим довго не спалося, як у мене завжди буває в останні роки перед великим снігопадом. Аж десь опівночі помітив на мобільнику повідомлення: пропущений дзвінок від брата. Вирішив уже не озиватися, бо там, де він живе, рано встають і рано лягають. У брата дивне хазяйство: собаки в нього малі й плохенькі, а кролі великі й сердиті. Брат дає їм усім повечеряти, потім заходить до веранди, зачиняє за собою двері, а перед тим виганяє за поріг круглого чорного кота.

Я помітив пропущений дзвінок від брата

У брата в хаті є стара фотографія, зроблена, може, літ зо 50 тому. Там конячка тягне воза, на якому сидять його батько й мати, ще молоді, й мала сестра. Це вони їдуть полем до нас у гості. Солома на возі застелена брезентом, під яким нібито (він тепер так каже) спить оцей мій брат, хоч його й не видно, бо він зовсім малий тоді був.

Це дивний знімок, у мене такого немає. Я згадую про нього, коли доводиться пізно туди телефонувати.

Аж уранці, коли сніг уже йшов, я набрав номер брата. І виявилося, що вчора йому так само довго не спалося перед цим снігопадом, і він хотів знати, як я тут.

Тепер ми говорили про це вже в минулому часі, хоч і не зовсім у минулому. Бо це ж ішов той самий сніг, передчуття якого вчора нагадало нам одне про одного.

Зараз ви читаєте новину «Останній сніг». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

18

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода