Ексклюзиви
Четвер, 12 січня 2017 17:37
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Недоступність

Бувають рідкісні тихі снігопади — коли вітру зовсім немає, а сніг негустий, і сніжинки такі дрібні, що їх розгледиш, тільки якщо дивишся, скажімо, на чорні стовбури дерев. Отоді вони й проявляються.

Здається, такий сніг нічого навколо не може змінити. Одначе, якщо він почав падати зранку, то вже після обіду виявиться, що ландшафт став іншим. І якісь місця, що перебувають у межах прямої видимості, стали враз недоступними.

От, приміром, діда Юрченка земля. Як вийдеш з хати й глянеш на схід — цю землю за нашою межею добре видно. Туди докрикнути можна. Або дійти — всього за кілька хвилин. Тільки не тепер — бо заліг оцей сніг, а ще й відлига. Коли підмерзне — можна буде добратись на лижах. І от, як уже опинишся там, тебе охопить дивна радість від того, що отакі місця, по суті недоступні, а через те ніби віддалені, можуть лежати дуже близько. І саме через те тобі важливо побувати там. Щоб переконатись, що ти тут перший і єдиний. Сам сніг про це свідчить, бо на ньому — нічиїх слідів. Ну, може, заєць уночі пробіг, і все. Це чудове відчуття самотнього й пустельного місця, звідки тобі видно хату, з якої ти вийшов незадовго перед цим.

Це мене здавна заворожувало. І, мабуть, саме це вкрало в мене повноту вражень від мандрівок. Пізніше довелося побувати в тих місцях, що й справді не дуже доступні. Наприклад, на якихось вершинах Карпат або Кавказу, куди довго треба добиратися. І от ти стоїш на вершині, дивишся на прекрасний світ під ногами й відчуваєш деяке розчарування. Бо колись ти вже пережив це, і пережив набагато гостріше — коли вилазив на високе дерево й дивився вниз на наш двір і нашу хату. Мабуть, поняття чужого краю сповна відкривається тобі тільки в такому місці, озирнувшись із якого, ти можеш бачити свою домівку.

Зараз ви читаєте новину «Недоступність». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода