Кожному, навіть маленькому, начальникові корисно знати, що роблять за його відсутності підлеглі, кур"єри абощо. Колись у мене був такий клерк, Олежка. На вигляд — ніякий. І от якось я лишив його в кабінеті й пішов додому. А за кілька хвилин повернувся, бо щось там забув. Відчинив двері — й не впізнав кабінету. Як каже мій знайомий Мих-Матвєїч Пріцкер, "о, ужас!" — два столи було зсунуто літерою "Т", як у справжніх начальників. А мій клерк сидів, поклавши ноги на стіл, курив сигару й дивився в стелю.
Пізніше, коли Олежка зробив карколомну кар"єру й навіть якось скоренько відсидів у тюрмі, а потім почав наводити лад аж у державних верхах, і всі дивувалися, звідки взявся цей Олежка, я один не дивувався. Бо я бачив його отоді, за моїм столом. Щоб потім дурно не дивуватися, такі картини важливо бачити вчасно. Як кажуть наші бізнесмени, "токо не опаздуйте!"
Якось скоренько відсидів у тюрмі
А втім, іноді бачиш — а все одно не розгадаєш, що воно буде. От приходжу на роботу, а там вже сидить мій юний колега Юрик. Побачив мене, швидко перескочив з мого крісла у своє й умостився там невинно. Я сів на своє місце. "О, ужас!" — ділові папери, залишені звечора, розмальовані ручкою: револьвер, п"ятикутна зірка й ще щось воєнне. Я глянув на це, потім — на Юрика. Нізащо не вгадаєте, що він мені сказав. А сказав він таке:
— А може, то ви самі вчора понамальовували, а потім забули?
Хід був геніальний. Я, справді, ще зі школи, з мого мілітаризованого дитинства, люблю малювати такі витребеньки. Але ж звідки він про це знає? Й що з нього буде? Ясно, що не художник. А хто? От тобі й "не опаздуйте!"
2 
1
Коментарі