Четвер, 19 березня 2020 17:00
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

London is the Capital

Бувають новини, яким років по 50, а ти про них оце аж тільки почув.

От у мене сталася недавно чудна пригода. ­Зійшлися — я, Василь і Йван. А давно ж не бачилися, літ 120, як на трьох помножити. Сіли, згадали всякі шкільні історії. Іван розказав, як він в анкеті на питання "Ваш улюб­лений вірш" відповів: "Швачка" Грабов­ського. Теє прочитала вчителька української літератури Соня Йосипівна і в неї перед усім класом вирвалося:

— Тю, ти шо? Правда?!

— Чесне слово! — сказав Іван. А очі круглі, уважні такі.

Й ми хором — рученьки терпнуть, злипаються віченьки — прокричали того вірша й неабияк утішилися, що не забули його, троє старих придурків.

А Василь згадав, що він на уроки Соні Йосипівни не ходив з принципу. Ну, добре, весною чи восени є де прогуляти той урок, а зимою що? Василь пояснив, що зимою можна піти через сад у медпункт, де якось замість уроку він г у л я в у б у т и л о ч к и з піонервожатою і вчителькою англійської, знаєш, була у нас така. Він показав — яка.

Отут мене й перемкнуло. Бо це й була ота сама новина. Якось усе спливло з глибини. Я ж ту вчительку хотів узяти тим, що знав London is the Capital і всяке таке. А вона на те не повелася. І так гірко на душі стало. Й не через ревність, а через мою тодішню дурість, бо я ж тоді думав, що раз Василь аж на рік менший за мене, то ще не вміє гуляти в такі ігри. А воно бач як!

Це як короткий землетрус, після якого незмінний пейзаж минулого враз міняється, а ти ж той пейзаж усе життя любив, бо там жив оцей Василь, якого слухалися коні. Всі коні, на яких я їздив у ранній юності, діставалися мені од нього. Слава Богу, скоро звичний пейзаж повернувся на місце, і знов на душі стало тепло, наче їдеш осіннім полем на Василевому коні, підмостивши кухвайку замість сідла.

Зараз ви читаєте новину «London is the Capital». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода