Найкраща для життя пора року — оце тепер. Бо завжди хочеться, щоб твої 24 години тривали довше, а зимою воно майже так і є.
Водночас зима — і найпечальніша. Хоч сумною найбільше вважають осінь, але в ній нема тої печалі, бо восени вечори щоразу довшають, зимою це подовження досягає чудесної повноти, однак, саме зимою вечори починають коротшати. Ось-ось це стане драматично-відчутно — ще не зараз, а за тиждень-два.
Усі мої романи починалися зимою. І тепер я розумію, чому: о цій порі все здається таким, що не скоро закінчиться. Вечори настають рано й тривають довго, й це важливо для початку роману — нікому з вас двох не треба спішити додому, бо там старші все ще не гасять світла. Потім, коли в тебе вже є своя хата, й ти сам у ній старший — це давнє відчуття заспокоює тебе, якщо твоїх дітей довго немає ввечері.
Вже весною це переживається тривожніше.
Усі мої романи починалися зимою
А зимою все, навіть щастя, здається близьким і можливим — бо сама зима щедріша й доступніша, ніж будь-яка інша пора. Неймовірно, а так. От хоч як би ти любив літній дощ — а він не дасть тобі перебувати в ньому довго, дасть відчути, що ти чужий. А в снігопаді — гуляй, скільки завгодно.
Або ось дерева без листя — якраз вони можуть подарувати тобі чудо. Тепер ти легко можеш побачити десь на гілках сову — дивну птицю, що в неї очі круглі й великі, а сама вона схожа на товстого кота з крилами.
Літом не можеш запросто мандрувати по чужих городах або ходити пішки посеред річки, як тепер. А ще як доведеться тобі бути там, коли крига раптом трісне — від морозу, чи просто від того, що ти по ній ідеш. Звук — ніби довгий лункий музичний акорд. І уявляється, що в"юн на дні річки крізь сон чує цей акорд і повторює його. Бо в"юни мають голос і вміють говорити.
3 
1
Коментарі
11