Ексклюзиви
Четвер, 17 вересня 2009 19:23
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Є хтось живий

 

Батьківщина — це шок, якщо вдається побачити її дуже зблизька і знайти там когось живого, а ти цього не сподівався. Ти довго жив ніби ніде, й думав, що це назавжди, й ось раптом опинився вдома, де все — як колись.

Оце і є той самий шок, бо цього не ждеш, до цього не можна підготуватися чи захотіти, щоб так було — воно або є, або нема.

Недавно я пережив це.

Рано-вранці стояв у дворі — порожньому й запущеному. Краще було тут не озиратися, а мовчки собі вирубувати чагарник, якого наросло багато. Докурив і подумав, куди б викинути недокурок. Зробити це в такому місці здається дуже просто, а все-таки не хотілося кидати абикуди. Он у бур"яні — якась щілина, просто порожнеча, дірка та й годі. Туди й кинув недокурок. А він раптом завис, загойдався на невидимій павутині. А з глибини тієї порожнечі до недокурка заспішив павучок — подивитися, що воно там таке. Придивився, зупинився, згорбився й сів. Його поза — коліна вище голови — була печальна й докірлива. У мене вирвалося:

— Я ж не знав, що ти тут!

Я ж не знав, що ти мене любиш!

У шоковому стані завжди говориш щось не те. Приміром, тебе збила машина, лежиш у кюветі, морда в снігу, й чуєш, що жінка десь над тобою плаче. І кажеш:

— Я ж не знав, що ти мене любиш!

От і тут — розумнішого нічого не придумав сказати. Але тут завжди так було. Коли починав курити, у цьому дворі ще жили люди, перед якими це соромно, і неможливо передбачити, де на кого наткнешся й що йому скажеш. В обжитому домі ніколи нема нічийого простору, куди можна вторгатися — завжди там хтось є, навіть коли здається, що порожньо.

І ось усе знову повторилося. Я просто забув про обережність, про яку не можна забувати, коли повертаєшся на батьківщину.

Зараз ви читаєте новину «Є хтось живий». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

13

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода