Зустріти в обласному центрі україномовного протестанта майже те саме, що посеред Сахари здибати точку продажу сoca-сola. Найактивніші з них - свідки Єгови чи харизмати звертаються винятково російською.
- А как вы думаете, почему мир несправедлив?
Або:
- Когда, по-вашему, наступит конец света?
Я відповідаю українською. Якщо маю бажання дискутувати, кажу, що на день п'ятидесятниці Ісусові апостоли заговорили різними мовами, яких до того не знали. "Ідіть і проповідуйте усім народам слово боже їхніми мовами", - сказано їм було з неба.
Комендант щосили бив кожного кулаком у пику
- Чому ж ви звертаєтеся до мене російською? - запитую.
Відповідають стандартно. Мовляв, головне - спасіння, а за допомогою якої мови воно буде отримано - неважливо.
Днями мій товариш Андрій, що давно ходить до харизматів, спантеличив мене до краю.
- Юро, уявляєш, наш пастор із Маріуполя заговорив українською. Проповідь читає лише нею. Привіз біблії із сучасним українським перекладом. Усі пісні в церкві - українські. Каже, що керівник церкви - Софія Жукотанська викликала його в Київ і суворо попередила, що за два місяці перевірятиме, як громади перейшли на державну мову. Як почує російську - звільнить.
Зазвичай у селах і райцентрах російськомовних протестантів сприймають як чужорідне тіло. Найрозумніші з них це, схоже, усвідомили. Натомість Віктор Янукович знову говорить про російську як другу державну. Це мені нагадує мою бабу. Вона весь час згадувала, як під час німецької окупації на електростанції в Тальному вимкнули світло. До електриків приїхав німецький комендант Вінтер. Вишикувавши їх у ряд, підходив і щосили бив кожного кулаком у пику. Світло з'явилося за годину й більше не зникало до кінця окупації.
- Немає на нас Вінтера, – часом філософствувала баба.
- Немає на Віктора Федоровича своєї Жукотанської, - зітхаю я.
1 
1
Коментарі
40