Ексклюзиви
Четвер, 12 серпня 2021 00:50
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Вдома

Зранку після дощу на вулицях Тального безлюдно. Вчора увечері я приїхав з Черкас, а сьогодні йду за покупками.

— Заодно, — думаю собі, — сходжу на старе єврейське кладовище. Подивлюся, як його облагородили.

До магазину АТБ іти 10 хвилин. Першу людину зустрічаю при вході. Знайомий дядько з лисиною продає квасолю.

Довкола нього крутяться кілька зграй бездомних собак. Час від часу вони влаштовують гризню.

— Проходь, не бійся, — підбадьорює продавець. — Вони своїх не кусають.

Після магазину рушаю на кладовище. Побачене розчаровує. Цвинтар із надгробними каменями ніби втратив шарм — хтось викосив траву навіть над могилами, що на горі над урвищем. А головне — все обнесено новим металевим парканом.

— Доброго ранку! — раптом чую над вухом.

Це привітався чоловік із велосипедом, який ішов стежкою. Я його не пам'ятаю, але вітаюся у відповідь.

Уже з кладовища попід дев'ятиповерхівку повертаю на маленький базар біля готелю. Йду швидко, бо добре на душі. Я вдома, і мене тут усі знають.

Продавщиця сиру й сметани дає всього з доважком.

— Ходи здоровий, Юрасику!

У Черкасах можна 100 разів сходити на базар, але такого тобі ніхто не ­скаже.

З обіду приїжджають родичі з Броварів. Щоліта Костя бував у баби — моєї тітки. Тепер хоче відвідати рідні місця. Ми з донькою сідаємо до них у машину. Починаємо з мисливського палацу графів Шувалових. У парку безлюдно, лише при вході сидять на лавочці двоє пенсіонерів — колишніх журналістів. Ми обіймаємося.

— Мене дивує батько, — каже Світлана гостям. — Якщо йдеш із ним через місто, він вітається з кожним другим. Тут на весь парк було двоє людей і обох батько знає!

Я не сперечаюся. Якби з нами був вранішній продавець квасолі, він підтвердив би, що Стригуна тут кожна собака знає.

Зараз ви читаєте новину «Вдома». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі