Ексклюзиви
Субота, 13 грудня 2014 07:55
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Справедлива війна

– Ми з хлопцями вирішили, що відступати не будемо, – каже солдат Дмитро Пасєка. Він приїхав у 10-денну відпустку до села Мошурів Тальнівського району на Черкащині. – Навіть якщо командири накажуть відступати – залишимося. Для нас це – справедлива війна, для росіян – загарбницька.

Батько Дмитра – волонтер. Возить продукти й одяг на фронт – від Щастя до Маріуполя. Машину завантажують усім Мошуровим. У Лісовому – іншому селі – кілька разів заготовлював продукти на фронт мій 84-річний тесть. Гроші на одяг для бійців збирає шостий клас молодшої доньки. Її вчитель історії недавно розрахувався й добровільно пішов на фронт.

У ХХ столітті наші хлопці гинули на кількох війнах, що Україну жодним боком не чіпали. На початку 1900-х у селі на батьківщині виступав заїжджий цирк. Найцікавішим був номер силача. Він закликав усіх боротися й легко розправлявся. А тоді Галактіон Корчевний взяв і викинув циркача за арену. Галактіон знався на садівництві. Кілька посаджених ним яблунь плодоносили в рідній Соколівочці ще майже 100 років. Але йому судився короткий вік. 1905-го Галактіон служив на броненосці "Наварін" і загинув біля Цусіми. Якби жив в Україні, доглядав свої яблуні, й не знав би, де та Японія розташована.

Згадую дитсадок, і перед очима постає обличчя виховательки Надії Григорівни. У нас мінялися няньки, а вона була незмінно всі п'ять років. Часом у групу приходив її син. Олександра Лисюченка вбили в Афганістані 1980-го. Навряд чи Сашко міг би розповісти, для чого совєцький уряд послав його на смерть у цю гірську країну.

Нас можна було топити у водах Японського моря і скидати з перевалів Гіндукушу. Але поміж рідних садків накачаний ботоксом циркач мусить полетіти сторч за межі арени.

Зараз ви читаєте новину «Справедлива війна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода