Ексклюзиви
Понеділок, 22 травня 2017 17:23
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Наговорив зайвого

Є три стадії потрапляння під дощ. Перша — сховатися й перечекати. Друга — бігти додому з надією не намокнути зовсім. Моя улюблена — остання.

У дитинстві із сусідом Дімкою пішли купатися на ГЕС у Гордашівку. Він щороку приїздив із Росії на літо до діда й баби. Ледве залізли у воду, як насунула невелика хмара. За кілька хвилин затулила все небо. Дощ улупив як із відра. Ми брели полями байдужі до зливи: на одягу не було сухої нитки, а за ногами тяглося по кілограму болота. Потім вибралися на дорогу, але водії не брали нас — мокрих і брудних.

Замість 40 хвилин йшли години дві. Вдома всі збилися з ніг у марних пошуках. Спересердя сусідський дід зняв паска і добряче всипав онуку так, ніби Дімка був винен, що потрапив під дощ. Я спробував заступитися, але старий мене й слухати не захотів.

А це вихідними був у Тальному. Пішов на цвинтар і потрапив під зливу. Я подався навпростець і наткнувся на могилу Дмитрового діда.

Із часом ми стали такими друзями, якими не були з його внуком. Дід допомагав господарськими порадами, а я виконував за нього важку фізичну роботу. Разом дивилися футбол і пили виноградне вино.

Чомусь захотілося розповісти дідові Олексію історію його родини. Лило, як із відра, а я стояв і говорив:

— Ваша жінка прожила заледве рік після вас. Не витримала розлуки. Згодом у хату переїхав старший син із Донбасу. Побув два місяці й помер від інсульту. Невістка мучилася самотністю на чужині й протягла так кілька років. Із початком війни менший син не приїжджає в Україну, бо боїться бандерівців. Зате внучка з Луганська пересиділа тут її перші два роки.

Увечері в порожній хаті стало важко на душі. Боявся, що наговорив діду Олексію зайвого. Так, ніби він дійсно щось міг чути.

Зараз ви читаєте новину «Наговорив зайвого». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода