Ексклюзиви
Субота, 04 жовтня 2014 09:10
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Лягло на душу

У суботу дзвонить друг дитинства Михайло Гусєв.

– Хочу запросити на риболовлю. Давно разом не їздили.

Уже в машині пропонує:

– Можна податися в Антонівку. Там ловляться коропи по кілу-кілу двісті. Клюють один за одним. За 15 хвилин наловимо відро. Однак для мене така рибалка – не задоволення, а різновид роботи. Давай на річку Синюху. Там простір, можна спінінгами, а можна з човна ловити.

На Синюсі закидаю спінінги й чекаю. Михайло відпливає човном. За дві години – жодного клювання. Вересневе сонце потроху розморює. Лягаю на траву й засинаю. Прокидаюся від звуків другового голосу.

– Спиш?

– Сплю. А ти щось упіймав?

– Як казав мій батько, майстерність не проп'єш. Два роки тому я тут нічого не впіймав, і зараз – те саме.

Сміюся. Переповідаю Михайлові думку кримськотатарського журналіста Айдера Муждабаєва про сучасну Росію. Нічого надзвичайного в її антиукраїнській риториці нема, стверджує він. Жодна пропаганда її не задурила. Росіяни й раніше не надто поважали хохлів, терпіти не могли Захід й Америку, і час од часу любили повоювати десь у сусідній країні. Так звана антиукраїнська позиція одразу припала їм до душі. Між тим десятиліття антиалкогольної пропаганди не дають жодного результату. Чому? Бо народу це чуже й на душу не лягає.

За останні кілька років Росія воювала в Чечні, Абхазії, Південній Осетії й тепер – на Донбасі. Жодна з цих земель добробуту не отримала – лише бідність, злидні й розруху. Причини для війн різні, а підсумок – один. Як каже Гусєв, майстерність не проп'єш.

Зараз ви читаєте новину «Лягло на душу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода