Ексклюзиви
Понеділок, 29 лютого 2016 17:31
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Кінець світу

Перше рибальське місце я облаштував у четвертому класі. Зі старшим на кілька років сусідом Ігорем збудували лавочку на Гірському Тікичі. Було дуже зручно: стрибаєш по пеньках і опиняєшся просто посеред річки. Карасі ловилися, як на замовлення.

Зрідка траплялися дні, коли кльову не було. 7 липня був саме такий. Дядько, який пас на протилежному березі корову, за місяць розповідав усім знайомим рибалкам, що 07.07.1977 року буде кінець світу. Говорив так настійливо і переконливо, що навіть ми, піонери, почали сумніватися. У ніч на Івана Купала я лягав спати й не був упевнений, що прокинуся. Але ранок настав, і ми пішли по рибу.

Був туман і мряка. Не клювало. Знічев'я грали в "дурня" і заздрісно подивлялися на дядькову сітку. Очевидно, він сам не надто вірив у кінець світу, бо звечора поставив її. Зранку хотів витягти, але додивлявся останні сни. Між тим у сітці щось було, бо час від часу її трясло.

— Хто зараз програє, той і лізе потрошити, — сказав Ігор.

Злодійського досвіду в нас обох немає. Але я боюся більше. В "дурнях" лишається Ігор. Він роздягається й обережно підпливає. Швидко викидає на берег кілька линів. Потім довго копошиться. Мені здається, що минає вічність. Аж ось товариш виносить величезного, ще живого карася. Скоренько одягаємося і біжимо додому.

Ми щасливі. День, який починався так погано, вмить стає вдалим. Удома Ігор гордо показує матері наш улов. Тьотя Люда викидає рибу в миску. Останнім падає й тріпотить хвостом великий карась. Про те, що риба крадена, мовчимо. Раптом Ігорів кіт Тишка стрибає на стіл і хапає карася. Обурені й розлючені, біжимо за ним. Котяка перестрибує через паркан і зникає зі здобиччю в сусідському малиннику.

Я заливаюся слізьми. Немає гіршого, ніж коли злодій обкрадає злодія.

Зараз ви читаєте новину «Кінець світу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода