Ексклюзиви
Понеділок, 26 жовтня 2015 17:34
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Халепа

Дикий кабан застряв у виритому вчора рові. Борсаючись, він повернувся на спину й став зовсім безпорадним. Копачі підступають до нього з сокирою. Сипнєвський рубає з розмаху. Четверо вантажать тушу і їдуть святкувати. Замість них працюватимемо ми з Володькою. Це наш перший робочий день.

Робота проста. За викопаний метр польська телекомунікація платить півтора злотого. За загорнутий — злотий. У цінах 1999 року це пристойні гроші. Ми накидаємося на роботу, як Сипнєвський на кабана. До вечора я маю 70 зароблених злотих. Кожний наближає мене до повернення в Україну.

Вночі мерзну. Баба Марися, в якої квартируємо, економить вугілля. Кашляє так, що дрижать стіни.

— Маю халепу, — признається. — Коли кашляю, то впісююсь.

На ранок у мене температура. Надворі сніг і мороз. Від великої вологості дуже холодно. За три дні виходжу на роботу. Знову злягаю. Цього разу на тиждень. Володька робить, а я витрачаюся на ліки. Боюся, що доведеться повертатися в Україну ні з чим.

У перший день березня знову копаю рови. Сніг змінився дощем. Від утоми серце стукає у грудях так, що, здається, навіть Володьці чути. Увечері ледве вибираюся з канави.

— Хлопакі, запрашами на піво! — гукають до нас брати Кшиштоф і Пьотрек.

Володька біжить на квартиру й тягне звідти пляшку "Холодного Яру". Сидимо до першої години ночі. Кшишек смішно намагається прочитати кирилицею слова на етикетці. У вагончику топиться буржуйка. Здається, так добре ніколи не було. Про втому й хворобу забуваю.

На ранок — тепло і світить сонце. Почалася справжня весна. Відчуваю, що всі випробування минулися. Кажу про це товаришеві. Володька хлопає мене по плечу:

— Ти — молодець. Хоч і закашлявся, але втримався.

Ми регочемо так, ніби хміль із "Холодного Яру" щойно розібрав нас.

Зараз ви читаєте новину «Халепа». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

32

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода