Понеділок, 09 жовтня 2017 17:48
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Футбол на стадіоні

За часів СРСР ми з дідом Поляковим були фанатами футболу по телевізору. Вмощувалися перед "Електроном" і насолоджувалися грою. У найкритичніші моменти сусід навіть дриґав ногою, ніби сам хотів забити гол.

Якось я признався, що хочу побачити футбол на стадіоні.

— Не будь дурним, — відмовляв Олексій Дмитрович. — Восени 1969 року я теж уперше пішов на стадіон у Києві. Саме приїхала знаменита "Фіорентина". У столиці все пішло шкереберть. Спершу згори кинули по мені якимось сміттям. Згодом італійські фанати запустили ракету й вона вбила людину на протилежній трибуні. До всього я заблудився і ледве знайшов наш автобус. Додому їхали всю ніч. На ранок почувався так, ніби мною чорти горох молотили. Відтоді прокляв і той стадіон, і ту "Фіорентину".

Я студентом таки наважився поїхати в Київ на футбол. Якраз прилетіла злощасна "Фіорентина".

Поляков мене відмовляв щосили:

— Юрко, сиди вдома. Тут же повтори є. Тепло, затишно, ніхто не кричить. Повір мені, "Фіорентина" виграє.

Того вечора було три градуси морозу. На стадіоні я замерз на кістку. Від холоду зникли всі бажання. Дивитися з другого ярусу, як десь унизу метушаться на полі гравці, не було сил. Раптом Бог показав мені вихід. Я побачив оператора із відео­камерою, що знімав матч для телебачення. Став біля нього і почав дивитися зображення, яке йшло на екран. На відміну від решти глядачів, бачив крупний план і всі повтори. Одне було погано — "Динамо" знову програло за сумою двох матчів.

У Тальному соромно було глянути діду Полякову в очі.

— То де дивитися краще? — торжествував Олексій Дмитрович. — На стадіоні чи біля телевізора?

Я не знайшовся, що відповісти. Хіба поясниш літньому чоловікові, що дивився матч по телевізору, але змерз на стадіоні.

Зараз ви читаєте новину «Футбол на стадіоні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода