Старий сліпий кіт — останній мешканець хати в Тальному. Кілька років тому Базиліо прибрів серед зими і сів на лавку. Відтоді з двору не йшов. Я більше любив Ліонеля — пухнастого кота з голубими очима, але взимку той пішов і не повернувся.
Базиліо не тікає від псів, бо не знає куди. І вони з цим звиклися — не чіпають. А ще він — страшний нахаба: постійно краде їжу зі столу. Цим дратує мене й сусіда. Володька годує Базиліо, доки я в Черкасах.
Але є щось привабливе в котячій вірності — він незмінно чекає на лавці. Його не беруть хвороби — ніби компенсація за порожні очиці.
Дзвінок від сусіда посеред липня застає мене зненацька:
— Юрко, сліпий на тонке пряде. Не їсть нічого.
Наступного дня я в Тальному. Тільки тепер помічаю, що шерсть на котові збилася в суцільний панцир. Шкіра під такою "бронею" упріла й почала гнити. Базиліо обсіли великі зелені мухи. Мащу його іхтіоловою маззю — мухи тікають. Але здерти клубок шерсті не можу: кіт кричить і дряпається.
Сусідка Оксана радить ветеринара з Черкас. Мовляв, той збриє клубок.
— Якраз збираюся до Тального, — каже лікар телефоном. — Набираю клієнтів. За виклик заплатите 150 гривень.
Увечері він оглядає кота. Видовище жахливе — порожні зіниці, шерсть-панцир і запах іхтіоли.
— Раджу приспати його, — каже, не наближаючись до Базиліо. — Маю укол за 200 гривень.
Я відмовляюся від ін'єкції. Ветеринар повертається до машини й просить розрахунок. Мої 150 гривень кладе до товстої пачки із п'ятисотками і двохсотками.
Вранці купую в аптеці дешевий укол від нашкірних паразитів. За тиждень із кота злазить клубок зі старої шерсті. Він знову краде ковбасу зі столу.
— Чим ти вилікував його? — питає Оксана. — Бо везтиму свого на Умань.
— А як же знайомий ветеринар із Черкас? — дивуюся.
— У лікарні — з переломами. Потрапив в аварію. Кажуть, ніби заснув за кермом.
2 
1
Коментарі
4