Ексклюзиви
Неділя, 02 листопада 2014 09:10
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Автобус на Совіньйон

У кожному місті свої дивацтва. Недавно приїжджаю до Одеси. Винаймаю номер у готелі неподалік Привозу. В обід маю бути на базі "Чорноморця", що в приміському Совіньйоні. Їду туди вперше. Приходжу на зупинку, чекаю на маршрутку № 220. За кілька хвилин з'являє­ться автобус. Та не зупиняючись їде далі. Запитую в людей, чому проїхав.

– Откуда ж ему знать, что вы едете на Совиньйон?

Наступному махаю рукою. Сідаю й намагаюся передати 2,50 грн за проїзд.

– До Совиньйона? – перепитує жінка. – Еще рано.

Знову дивуюся. Помічаю, що й зупинок не оголошують. Їду хвилин зо 5 і, як чесний громадянин, знову намагаюся передати злощасні 2,50.

Цього разу на мене гарчить весь автобус.

– Еще не Совиньйон! Заберите деньги и не морочьте голову.

Затихаю і спостерігаю. Виявляється, розплачуються перед тим, як виходити. Якщо не маєш грошей, кататимешся до вечора.

Я ж не знаю, де моя зупинка, думаю. Сідаю ближче до водія. Прошу стати біля бази "Чорноморця". Минає ще хвилин з 10. Раптом ліворуч бачу базу, що повільно пропливає за вікнами. Прошу зупинити, даю гроші й вискакую.

На зворотному шляху знову боюся – цього разу можу проїхати Привоз. На щастя, жінка на сусідньому сидінні підказує, де зійти.

Наступного ранку повертаюся додому. Як досвідчений одесит, стаю біля водія. Бачу автостанцію, розраховуюся й виходжу. Увечері вже в Черкасах. На першій зупинці під'їжджає величезний, ніби океанський лайнер, автобус. До мене підходить кондуктор. За хвильку чую в динаміку приємний жіночий голос: "Автобусний парк. Наступна зупинка – вокзал". Такій дрібничці радію лише я. Для решти пасажирів нічого особливого не відбувається. Звикли, гади, до цивілізації.

Зараз ви читаєте новину «Автобус на Совіньйон». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода