Ексклюзиви
Пʼятниця, 14 вересня 2018 16:05

Злиденність університетів

Методист кафедри у провідному київському університеті отримує 3200 гривень на місяць.

Старший викладач із захищеною дисертацією та книжками отримує 5 тисяч гривень, професор – 7 тисяч гривень. Якщо будуть премії чи надбавки, можна дотягти до 10 тисяч. Ціна оренди квартири в Києві, плюс комуналки, плюс кілька походів у супермаркет.

Директор науково-дослідного інституту Національної академії наук отримує зарплату на рівні менеджера середньої ланки громадської організації. Аспірант чи докторант – люди, які мають рухати науку вперед, бо пишуть дисертації, – заробляють десь півтори тисячі гривень на місяць.

В одному телерепортажі я почув фразу, що викладачі в університеті мають в Україні зарплати на рівні офіціантів. Неправда. Вони мають зарплати нижчі, ніж в офіціантів.

Ви можете сказати, що самі винні, можете не працювати на такі зарплати, можете йти в бізнес, у піар, політику, їхати за кордон, летіти в космос, продавати нирки, займатися контрабандою, стати екстрасенсом, словом – крутіться. О'кей, ми крутимося. Але питання в тому, чи буде крутитися країна, яка вважає, що знання нічого не коштують.

Бути представником освіченого класу в Україні сьогодні – це гірше, ніж бути некваліфікованим робітником. Коли викладач університету отримує стільки, як вантажник, єдине, що він може, – це вантажити. Тобто грузити. Творчість і прориви будуть тут винятком; професіоналізм тут буде питанням "морально-вольових якостей".

Звісно, робота вантажника важка. Але робота викладача має одну особливість: вона потребує постійного саморозвитку. Тому дилема "вантажник проти викладача" є дилемою розвитку. Якщо в країні ці дві професії цінуються однаково, то розвиток тут не є пріоритетом.

І звідси результат: якщо весь світ будує економіку знань, ми будуємо економіку невігластва. Якщо поняття знання знівельовано (зокрема, через нівелювання університету), тоді в країні зникає культура знання і культура дослідження. А це має ефекти і для політики, і для соціуму: більшість того, що ми робимо, ми робимо наосліп. Не вивчивши території.

Для чого потрібні знання? Щоб не жити наосліп. Теорії суспільств, які виробило людство, діляться передусім на дві категорії: суспільства сліпців або суспільства зрячих. Або ви будуєте спільноту освічених людей, кожен з яких знає щось унікальне і рухає свою ділянку вперед. Або ви будуєте спільноту сліпих виконавців, які підпорядковуються одному великому вождеві. Сліпців легше контролювати і кудись вести, але здебільшого їх ведуть у неправильному напрямку.

У часи Російської імперії та в часи СРСР домінувала модель сліпців. Навіщо освічений клас, якщо правлять через страх чи голод? Навіщо незалежні вчені з гідним рівнем життя – вони будуть критикувати і сіяти сумнів. Краще мати злиденних викладачів, які працюють за копійки і завантажені з ранку до вечора. Такі мовчатимуть: один неправильний крок – і вони втратять усе.

Є інша модель: достойний і розмаїтий освічений клас. Який не боїться висловитися, критикувати чи пропонувати альтернативи. Бо за ним – знання, експертиза, рефлексія, розум і культура. Цей клас не є безпомильним, багато освічених людей помиляються, але його екосистема дозволяє саморегуляцію: помилку і тупість помітять і виправлять.

Суспільство цінує знання не тоді, коли стає заможним; воно стає заможним, коли цінує знання.

Що нам слід робити? Зупинити девальвацію вищої освіти й науки. Сконцентрувати бюджетні зусилля на десяти-двадцяти національних університетах-лідерах, щоб привабити сюди найкращих. Створити кілька нових, з нуля, використовуючи модерні освітні здобутки, зокрема українські. Реформувати систему фінансування: деякі речі мають бути офіційно платними, з прозорим звітуванням; у фінансування інших має включатися бізнес, а не тільки держава.

Заможні суспільства починають з того, що цінують знання і цінують людей, які ці знання мають. Але, доки знання у нас потрібні тільки жебракам, країна без знань все більше ставатиме країною жебраків

Зараз ви читаєте новину «Злиденність університетів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода