Ексклюзиви
Пʼятниця, 20 вересня 2019 17:00

Свободу втратити легко

Завжди повторюю: в українців та росіян – різна політична культура. Вони мають велику схильність ідентифікувати себе з царем. Ми – з тими, хто бореться проти царя.

Українська політична культура тяжіє до множинності. У нас багато центрів впливів: два козаки – три гетьмани. Російська політична культура – до уніфікації, чіткої ієрархії, підпорядкування батюшці-царю.

Соціологиня Ірина Бекешкіна якось влучно сказала: "Росіяни схильні до монархії, а українці – до анархії". Я уточнив би: росіяни теж бувають схильні до анархії, але вона інша, ніж у нас. Гляньте на протистояння російського та українського "анархізмів" наприкінці ХІХ століття. Для російських анархістів Бакуніна та Кропоткіна йшлося, щоб убити царя і поставити на його місце іншого; знищити систему і поставити на її місце іншу, згори вниз. А для українського "анархіста" Драгоманова йшлося про те, щоб організувати суспільство так, аби воно царя не потребувало. Знизу вгору, від громад до держави.

Ці схеми умовні. Є безліч українців, які мріють вклонятися цареві. І є безліч росіян із гострим, яскравим і живим відчуттям свободи.

Але в загальніших рисах ця схема поки що працює. Українська політична модель – це множинна середньовічна Русь з її багатьма центрами впливу. Це козацтво, яке обирає собі гетьмана і скидає його. Це Кирило-Мефодіївське братство, яке бачить ідеал суспільства в ранньохристиянському братерстві. Це той-таки Драгоманов, який пропонує децентралізовану модель суспільства як об'єднання громад. До речі, сучасна українська децентралізація коріннями – це Драгоманов на практиці. Це сучасна Україна, яка раз за разом зупиняє спроби узурпації. Українська історія – це спроба побудувати класичну європейську res publica, "республіку", "спільну справу", під постійним ризиком завоювань імперіями.

Але одна річ – повторювані історичні моделі, інша – те, що відбувається тут і тепер. Суспільство може бути схильне до множинності, але в певний момент захотіти "залізного порядку". Бо в історії можливе все і свободу втрачають навіть найбільш волелюбні.

Візьміть два приклади ХХ століття – Німеччину й Італію. Німецькі землі були вкрай множинні майже тисячу років – від Оттонів до "другого Рейху". Їх об'єднувала Священна Римська імперія, але це об'єднання було умовне: ця "імперія" ніколи не мала чіткої столиці чи "кремля"; імператор ніколи не мав абсолютної влади над меншими правителями; його здебільшого обирали на трон, а відтак могли і скинути.

В Італії історія подібна: її постійно прагнули "об'єднати" – то германці в епоху боротьби між ґвельфами й ґібелінами (політичні напрями в Італії XII–XV століття, що виникли у зв'язку зі спробами імператорів Священної Римської імперії ствердити своє панування на Апеннінському півострові. Ґвельфи об'єднували противників імперії, ґібеліни – прихильників імператора. – Країна); то Папа Римський; то Мілан, Неаполь чи Венеція; то французи – аж до Наполеона. Нарешті це зробили у ХІХ столітті. Але навіть зараз Італія залишилася множинною. Подивіться хоча б на італійський футбол і завзяття спортивних воєн між містами.

Утім це тисячолітнє відчуття множинності в Італії та Німеччині не завадило їм у ХХ столітті спокуситися тоталітаризмом – нацизмом і фашизмом. Не завадило цю множинність стерти і знищити, аби уніфікувати суспільства в єдиному натовпі, що вклоняється фюреру чи дуче.

Бо запобіжники проти узурпації чи втрати свободи – річ умовна. Як і будь-які інші людські явища, вони винайдені, а винахід рано чи пізно може бути забутий чи скасований.

Для чого я це все говорю? Щоб зауважити: так, Україна – не Росія. Так, у нас сьогодні дихається вільніше. Так, наше суспільство більш множинне і в ньому більше цінують свободу. Але це не означає, що так буде завжди. І це не означає, що нам видали стовідсоткову гарантію, що свободи не відберуть. Саме тоді, коли ми найбільше впевнені у власній свободі, її можуть украсти. Тихенько, як фокусник видирає скатертинку з-під вазона з квітами – так, що ніхто й не помітить.

Тому боротися за свободу треба одразу. Щойно бачиш, як фокусник виходить на сцену

Зараз ви читаєте новину «Свободу втратити легко». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода