Британський науковець-хімік 58-річна Хлоя Дженінґс-Вайт з дитинства мріє бути інвалідом. Жінка їздить у інвалідному візку, хоча цілком здорова, й займається екстремальними видами спорту, щоб покалічитися. Вона страждає на рідкісну хворобу — розлад ідентичності цілісності тіла, коли мозок не сприймає одну з частин. Хлоя хоче бути паралізованою нижче пояса.
— Щось у моєму мозку каже, що ноги не повинні працювати. Будь-який сигнал із них погіршує мені самопочуття, — каже випускниця престижного Кембриджського університету.
4-річною вперше зрозуміла, що не така, як усі. Тітка впала з велосипеда й змушена була ходити в ортопедичних стременах.
— Я дуже хотіла такі самі. Не розуміла, чого народилася без потреби в них, — згадує Хлоя.
За п'ять років вперше спробувала скалічитися. Навмисне з'їхала велосипедом з помосту заввишки понад метр у центрі Лондона. Але тільки забилася. Відтоді лазить на дерева й скелі, займається гірськолижним спортом.
— Катаюся дуже швидко й обираю найнебезпечніші схили. Коли роблю щось, від чого мене може паралізувати, відчуваю полегшення. Це знімає психологічну напругу, яку спричиняє моя хвороба.
Кілька років тому впала на лижах і пошкодила спину. Прописали походити трохи в ортопедичному корсеті. Коли шукала його в інтернеті, натрапила на спільноту людей із такою ж недугою та знайшла лікаря, що її вивчає. Порадив купити інвалідного візка, щоб зняти нервову напругу. Відтоді Хлоя вдома й на вулиці пересувається ним. Дехто із сусідів та знайомих дивляться з осудом, на електронну пошту навіть приходять листи з погрозами.
Жінка знайшла за кордоном лікаря, який погоджується перерізати їй сідничний та стегновий нерви, що на все життя паралізує їй нижні кінцівки. Єдине, що зупиняє Хлою, — ціна операції у $25 тис.
— Я, мабуть, ніколи не зможу собі цього дозволити, але якби зробила — не пошкодувала б, — упевнена британка.
Її психіатр каже, що краще, аби людина вдавала каліку і їздила у візку, ніж скоїла б самогубство через депресію.
2 
1
Коментарі
1