Чорношкірий 44-річний Люк Девіс із Лондона хворіє на вітиліго. Через цю недугу його шкіра побіліла.
— У дитинстві я щоночі молився Богові, щоб той перетворив мене на білого, — згадує Девіс. — У сиротинці, де я жив, мене дражнили ніґґером. Я мріяв не вирізнятися з натовпу.
Батько Люка — нігерієць, мати — британка. Після народження хлопчика батько повернувся до Африки, в матері стався нервовий зрив. Дитину віддали до католицького притулку. Там більшість вихованців — світлошкірі.
— У п"ять років я помітив невеликі білі плями на сідницях. Із часом вони побільшали, — веде далі Люк. — Мене почали дражнити.
За кілька років плями з"явилися на руках і ногах. Хлопчик соромився, носив рукавички.
Коли Девісу виповнилося 11, до притулку приїхала його мати. Побачила цятки, вирішила: наглядачки відбілюють шкіру косметичними засобами. Потім відвезла до лікаря. Той поставив діагноз: вітиліго. Сказав, хвороба уразить лише окремі ділянки тіла.
У 15 років плями повністю вкрили ноги, частково спину й живіт. Люк перестав займатися боксом та регбі. Соромився носити шорти.
— Ніяк не міг зрозуміти, хто я — негр чи білий. Але життя показало: краще бути білим. До чорних завжди ставляться упереджено.
1983 року Девіс побрався із білою британкою Стефані. За два роки в нього побіліло все обличчя. У подружжя народилися дві доньки — світлошкірі, руді.
— Я був щасливий, що в мене білі діти. У них не буде проблем через колір шкіри. Але між мною і Стефані завжди був хтось третій — моя шкіра. Два роки тому ми розлучилися.
Останнім часом Люк захопився музикою, організував свій гурт. Запевняє: співати й писати пісні йому допомагає африканське коріння:
— Колись поїду до Нігерії, відшукаю батька.
4 
35413
Коментарі