"Росію сприймають як країну, яка програла бій за Київ. Там загинули тисячі їхніх найкращих військових" - американський експерт Пітер Дікінсон

Дуже позитивний крок, але я б почекав, щоб побачити втілення. Росії ніколи не можна довіряти. У них нульовий рейтинг чесності. Вони чемпіони брехні. Доки не побачимо конкретних кроків зі сторони Москви, зарано про щось говорити. Росіяни так часто брехали, що було б божевіллям у видимій перспективі їм вірити.

Так, результати були дуже слабкими і надзвичайно розчаровують. Очікували більшого не лише українці, а й громадяни інших країн. Вони хотіли побачити значно більше конкретних кроків зі сторони США та країн Заходу.

Головною подією візиту була поява та промова Байдена у Варшаві. Зокрема, заздалегідь незаплановані слова, що Путіна слід усунути від влади в Росії. Це дуже позитивний сигнал до міжнародного співтовариства, що не приймаємо російське керівництво, їх війну проти України. Що боротимемося з Путіним. Проте він не конкретизував, не назвав кроків допомоги Україні. Це залишилося за кулісами.

Байден не хоче говорити публічно про поставки зброї. Не знатимемо найближчим часом, про що конкретно домовилися за кулісами європейських самітів, і що вирішили поставити Україні.

За місяць перед війною і на її початку бачили дуже багато публічних поставок зброї. Були фото і відео. Українські посадовці вітали постачання цих нових озброєнь, громадськості показували як приймають зброю. Тепер переглянули підхід.

Ми побачили, що такі дії погано вплинули на поставки літаків МіГ-29 з Польщі та систем протиповітряної оборони зі Словаччини. Публічність робить країни Європи значно менш схильними поставляти Україні зброю, бо Росія успішно тисне на них. Не сумніваюся, угоди були, але цього разу непублічні.

Ні, не думаю, що були таємні домовленості про коаліцію. Бо Захід це Захід і насправді немає великих розбіжностей серед союзників. Там давно об'єднані проти Путіна. Він сам об'єднав всіх проти себе. Є лише одна чи дві країни, які не до кінця переконані в антипутінській позиції. Йдеться про Угорщину та Німеччину, які мали якісь сумніви. Але на них чиниться масований тиск.

Існує сильна солідарність всередині західного світу, що українці - жертви, їм потрібна допомога. Бачимо в цьому питанні найбільшу єдність в західному світі, якої не було досі в новітній історії.

Ні, абсолютно не змінило. Не мало жодного впливу. Це був один з прикладів російського безсилля. Росія не здатна відповісти жодним чином Америці, не в силі ніяк змагатися з США. В результаті, може лише вчиняти такі акти насильства.

Це аніскільки не зменшує бажання Байдана і американців допомагати Україні. Радше показує інфантильність реакції росіян, їх боягузливість перед американцями. Відображає, наскільки безсила Росія в геополітичному сенсі. Не має жодних важелів впливу.

Вчора росіяни заборонили видавати візи жителям "недружніх країн". Але ніхто з іноземців навіть даром не хоче їхати в Росію. Більше бажання, мабуть, відвідати Монголію. Ще один приклад безсилля. В Росії немає нічого, чого хотів би Захід.

 

Цей важіль є західним, але той його досі не використовував. У Заходу є й інші джерела енергоресурсів, на які вже переходять. Просто перехід дуже повільний, порівняно з подіями в Україні.

Вторгнення стало шоком, але лідери країн Заходу прийняли стратегічне рішення – відмовитись від постачань енергоресурсів з Росії. Робитимуть це чим далі, тим швидше. Навіть якби війна припинилася завтра, хоча знаємо, що цього не буде, Захід прийняв відповідне стратегічне рішення. Включаючи Німеччину - втікати геть від російських газу і нафти.

Через це ситуація в Росії дедалі гіршатиме. Якщо росіяни вірять, що через газ і нафту мають вплив на Захід, то глибоко помилилися, й скоро це зрозуміють. У європейців досі був інструмент, яким не користувалися, бо були слабкими. Зараз почнуть активно діяти, адже прозріли від побаченого.

Громадська думка в Америці та назагал в країнах Заходу на боці України. Російське вторгнення - найбільш "чорно-біла" тема з моральної точки зору за останні 80 років, від кінця Другої світової війни, від боротьби проти Гітлера. Ніщо так сильно не об'єднувало Захід як путінське вторгнення. 2022 рік став новим 1939 роком.

Це характерна риса, якої не бачили 2014 року. Тоді було значно більше альтернативних версій події, змагання думок і оцінок щодо анексії Криму та війни на Донбасі. Багато хто на Заході тоді ще підтримував Росію, мав симпатії до росіян. Зараз ні. Цей фактор змінився. Він заохочує західних лідерів вживати сильних заходів і водночас залишає їм дедалі менше простору для вибору. Цього разу абсолютно морально прозора картина – неспровоковане варварське російське вторгнення і повсюдна підтримка України.

Так, думаю, ці загрози донесли, бо вони мали достатній розголос. Після того як я написав це, ще ряд журналістів висловив подібні страхи. Тему почали дедалі більше обговорювати в медіа.

Коли вперше заговорив про загрози масового терору і геноциду для українців, мені казали що перебільшую у своїй критиці дії росіян, що це неможливо. Проте коли вдруге про це писав, отримав більше розуміння, і думок, що загрози цілком реальні. Історик і всесвітньо відомий професор Єльського університету Тімоті Снайдер публічно говорив про таку загрозу з американцями, про ризик геноциду в Європі в наші дні. Також про це згадував російський опозиціонер в еміграції Гаррі Каспаров. Його думки теж мали розголос. Це поважні страхи, які обговорюються на серйозному рівні.

Можливо, не всі на Заході погоджуються з вірогідністю таких ризиків. Може, хтось скаже, що не варто вживати такі терміни. Але, гадаю, це виправдано. Слід говорити, навіть якщо хтось не цілком погоджується. Визнання та розуміння серйозності, що ми на порозі гуманітарної катастрофи в Україні, має бути. Бо ситуація може бути значно гіршою, ніж є зараз.

Не думаю, що хтось в Європі всерйоз вважає, що Росія може на це піти. Якщо Москва піде на такий крок, в Заходу не буде іншого вибору, як аналогічно військовим чином відповісти. Не буде дискусій, буде негайна дзеркальна відповідь. Російське керівництво чітко це усвідомлює.

Росія отримає дзеркальну відповідь як на ядерний удар по країні НАТО, так і на конвенційне масове вторгнення. Це аргумент не боятися такого кроку росіян.

Радше для частини країн Заходу ядерна зброя - аргумент для виправдання, щоб не втручатися військовим чином у війну в Україні. У той час як для практично всіх європейців Путін став абсолютним злом, вони не хочуть ще більше проблем для себе, не хочуть збільшувати свою ціну за війну. Прагнуть будь-що зберегти тихе і спокійне життя, стабільність та комфорт.

Захід у конфронтації з божевільним диктатором приймає аргумент про ядерну загрозу як виправдання, щоб уникати прямих військових дій. З тієї ж причини аргумент використовує Росія, даючи тим, хто сумнівається, причину, чому не слід втручатися військовим чином у справи в Україні. Чи йдеться про безпольотну зону, чи якусь військову місію.

Можуть збільшити тиск на Росію, щоб припинила. Але в них обмежені можливості зупинити те, що діється в Маріуполі. Кількість жертв там значно більша, ніж 5 тис., беручи до уваги масштаби руйнувань міста і брак інформації звідти. На сьогодні цифра може бути вища у 3-4 рази, досягати 15-20 тис. жертв. Але є дуже обмежена сфера кроків, що у відповідь може зробити Захід.

Усе може раптово змінитися. Часто в таких ситуаціях гуманітарної катастрофи одна подія змінює масову громадську думку та змушує лідерів демократичних країн, врешті, діяти, вживати серйозних кроків. Так було не раз в минулому, коли спостерігали за масштабним інтервенціями однієї країни проти іншої. Треті сторони зважувалися на значні рішучі дії після певної переломної події.

Не вірю запевненням росіян. Але спостерігаємо нову стратегію російських військ в Україні. З більшою вірогідністю тепер зосередяться на Донбасі, а також на "сухопутному мості" між окупованими Донбасом і Кримом.

Росія шукає шляхи виходу з війни, втримуючи за собою завойовані нові території в Донецькій та Луганській областях, на півдні Запорізької області, в Херсонській області. Хоче гарантувати собі "коридор" до Криму з контролем території аж до Дніпра. Намагатиметься втримати території, які вже контролює, і зафіксувати їх окупацію на папері, в якомусь договорі. У цих регіонах можуть бути тепер активні воєнні дії.

Росіяни намагатимуться встановити на нових окупованих землях окупаційну владу, подавляти акції протестів, проводити терор. Вони з усіх сил намагатимуться втримати нові території. Це буде дуже складний момент в мирних переговорах.

Щодо Криму та раніше окупованих частин Донецької і Луганської областей, то з цього питання переговори, з української сторони, як бачимо, є можливими. Але щодо новоокупованих земель, "сухопутного коридору", значно складніше. Київ не може погодитися на їх окупацію, на їх втрату. Навіть тимчасову. Тому це буде вкрай важкий момент для переговорів.

 

Думаю, протягом найближчих тижнів побачимо повне відведення російських військ з півночі країни, а також з території навколо Харкова. Але війна триватиме на сході та півдні. З ракетними ударами по складах і військових цілях по всій країні.

Питання, наскільки важкими будуть бої, і якими будуть їх результати. Україна показує, що спроможна перемагати та відбивати території в росіян, знищувати російські сили. Наскільки вона успішно воюватиме на сході та півдні, ключове запитання.

Для росіян вторгнення виявилось катастрофою. У них неймовірні втрати в живій силі та техніці. Це для всіх очевидно. Нікого не обдуриш заявами, що вони нібито насправді ніколи не прагнули захопити Київ чи Харків. Усі прекрасно розуміють, що брешуть. Головне запитання зараз, наскільки великі втрати будуть для них прийнятними. Путін довго намагатиметься досягти свого, хоча це ставить під загрозу сам його режим.

Паралельно дуже важливо, що Азербайджан повторно атакував Вірменію та російських миротворців у Нагірному Карабасі. Це приклад, що Баку більше не боїться росіян, бо українці розбили їх. Подібно поводитимуться інші країни. Така політика матиме ефект доміно.

Інші сусіди РФ показуватимуть різним чином, що більше не бояться росіян. Наприклад, бачимо, що риторика Китаю в діалозі з Росією стала значно більш напористою в центральній Азії. Вони більше не мають страху і не поважають Москву. Так само буде зміна ставлення до росіян в інших сусідів.

Геополітичні позиції Росії стали слабшими. Усі бачать. Це велика загроза для Москви, бо якщо не отримають нічого, що можна представити як російський успіх в Україні, їх позиції будуть дедалі слабшими, і можемо побачити розпад самої Росії протягом п'яти найближчих років. Вірогідність такого існує. Війна в Україні може стати каталізатором колапсу.

Так, і на сьогодні Україна вже отримала великі успіхи у війні з РФ. Хоча й високою ціною. Росію сприймають як країну, яка програла бій за Київ. Більшість їхніх втрат були в боях саме за столицю. Там загинули тисячі їх найкращих військових, найкращі угруповання. Це була катастрофа для росіян у військовому сенсі.

Також програли бій за Суми. Досі до цієї битви було менше уваги. Вони втратили тисячі військових машин, сотні танків, сімох генералів. Це історична поразка. Їм потрібно врятувати репутацію і намагатимуться це зробити на сході України.

Порівнювати ситуацію з корейською немає сенсу. Територія, яку росіяни хочуть втримати в Україні відносно невелика. Кореї практично однакові. Звісно, окупація будь-яких територій неприйнятна, з української точки зору, і ніхто не хоче, щоб на цих землях залишалися росіяни. Але те, що вони загарбали, лише невеликий відсоток того, що хотіли забрати. Мали плани на половину країни.

Тож це не сценарій створення в Україні аналогу КНДР, якоїсь "Новоросії". Хоча намагатимуться йти далі, зайняти ще більше територій по лівий бік Дніпра. Проте їх амбіції вже значно менші, ніж були на початку війни. Треба їх добити, щоб більше не прагнули загарбувати, вигнати цілком з України, щоб більше не прагнули українських земель.

Вони вже кажуть, що не хочуть Києва і Харкова. Зменшують очікування для російської аудиторії. Якщо правильно розумію, інформаційне сміття, яке подають для своїх вже інше. Але росіяни готові вірити в будь-що, що говорить їх пропаганда. Їх аудиторія підготовлена. Їм говорять, що все добре, Росія мала намір втратити тисячі солдатів і сотні танків. Вони вірять.

На переговорах українська сторона має наполягати, щоб росіяни повернулися на позиції, які займали на Донбасі перед війною. Якщо Росія де-факто утримуватиме нові окуповані землі, це означатиме, що санкції залишатимуться і конфлікт буде на паузі. Це створить клопоти для України, відкладе вирішення проблеми на майбутнє. Можливо, будуть певні гарантії з безпеки для України. Хоча б на певний час, за який країна знову зможе озброїтися, наростити сили.

Так, на жаль.

Так, вірю, що підтримка України міжнародною спільнотою буде й надалі. Вона буде повсюдною та масовою. Захід дуже сильно підтримуватиме. Євросоюз, зокрема, Німеччина. А також Америка. Зокрема, у військовому та фінансовому сенсах. Але також Китай, для якого Україна може стати "містком в Європу". Міжнародні фінансові інституції будуть заохочені відбудовувати українську економіку.

Країна буде в фокусі міжнародної допомоги. Буде масова програма з відбудови. Міста, які найбільше постраждали, як Харків, будуть перебудовані. Гадаю, це місто стане флагманом нової України - неймовірно сучасним і технологічним. На зразок Дубая. Моделлю нової України, нового міського планування. Нові швидкісні залізниці курсуватимуть до провідних європейських столиць - Берліна та Парижа.

Це все прийде в місяці після перемоги України у війні та після гарантій її безпеки. Якщо буде надійний тривалий мир протягом наступних кількох місяців, і якщо війна на тоді завершиться, а не буде лише оперативна пауза.

Мають бути гарантії миру і безпеки. Тобто справжній мир, а не тимчасове призупинення вогню і перемир'я. У такому разі ніхто не йтиме в країну, доки не буде цілком безпечно.