П'ять уроків після року війни в Україні: що пише світова преса

6

На саміті ЄС у Брюсселі Париж та Лондон не обіцяли Україні швидкого вступу, винищувачів чи артилерії, але лідери цих країн стають дедалі більше на бік України. Головними союзниками Києва залишаються США та Велика Британія. Німецький канцлер Олаф Шольц критикує партнерів у Європі за те, що надто повільно та мало поставляють танки Leopard. Це б'є по канцлеру. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Довгий шлях Німеччини та Франції на бік України", Die Welt, Німеччина

Президент Володимир Зеленський з початку війни тричі спілкувався з лідерами під час закордонних поїздок. У Конгресі США, у британському парламенті, а потім у четвер у парламенті ЄС. Скрізь проповідував те, у чому був переконаний – США та Велика Британія одні з найближчих союзників Києва у війні.

У Брюсселі також бурхливі оплески не раз переривали виступ Зеленського, в якому він говорив про "українсько-європейський спосіб життя", і про те, що членство в ЄС – це "дорога додому" для України.

Для депутатів у зовнішньополітично безсилому Європарламенті немає жодних наслідків від їхньої пафосної підтримки Києва. Справжнє послання, що йшло з поїздки Зеленського до Європи, в іншому: фактичні центри сили Європи, Німеччина та Франція, завершили перехід від вичікувально-розважливої позиції, в якій не хотіли дратувати Росію, до ролі ключових партнерів України.

 

Це одна з причин, чому Зеленський двічі зустрічався з канцлером ФРН Олафом Шольцем та президентом Франції Еммануелем Макроном. У середу ввечері в Парижі, а потім у четвер на саміті ЄС у Брюсселі. Він навіть їздив до столиці ЄС разом із Макроном.

Тон українського президента у Лондоні, Парижі та Брюсселі був дуже схожий. Він дякував і просив винищувачі. Лондон був трохи більш відкритий у питанні постачання літаків, ніж Берлін та Париж. Але прірва, що колись пролягала між союзниками, значно звузилася.

Озираючись назад, бачимо, що в березні 2022 року Зеленський виступив із дюжиною промов перед парламентами по всьому світу. Поки йому дякували і хвалили у Лондоні чи Вашингтоні, він звинувачував Берлін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Головний удар з боку РФ буде найближчими тижнями" - Олег Жданов

"Здається, ми знову за стіною. Це не Берлінська стіна, а стіна посеред Європи між свободою і кабалою", - говорив тоді Зеленський.

Він звинувачував Берлін у частковій відповідальності за війну своєю лояльністю до Росії.

Франція також масово дратувала Україну. У травні 2022 року Макрон заявив, що "не потрібно принижувати Росію", щоб мати можливість потім вести з нею переговори. І Макрон, і Шольц чотири місяці відмовлялися від поїздки до Києва.

 

Екс-прем'єр Великої Британії Борис Джонсон досі звинувачує Шольца та Макрона у тому, що вони готові пожертвувати Україною.

"Німецька думка в тому, що якби війна стала катастрофою, було б краще, якби вона швидко закінчилася і Україна здалася", - говорив Джонсон. Федеральний уряд це заперечує.

Незалежно від заяви Джонсона, Макрон і Шольц останніми тижнями набагато активніше підтримували Україну. Наприкінці року президент Франції оголосив про постачання танків і заявив, що його країна підтримуватиме Україну "до перемоги".

До цього він казав, що Україна не повинна програти війну. Це формула, яка означає для Києва можливі переговори та територіальні втрати.

"Думаю, він змінився. Цього разу по-справжньому", - сказав Зеленський газеті Le Figaro.

 

Нині Німеччина – лідер із збройової допомоги. Берлін пообіцяв поставити близько 200 танків Leopard-1 і Leopard-2. Крім того, Шольц очолив формування коаліції "Європейські Leopard".

Між Україною та Європою є вибухонебезпечна суміш на тему вступу в ЄС. Незадовго до саміту ЄС канцлер Шольц заявив, що прийому Києва у надзвичайному порядку не буде. Усі країни-кандидати мають "відповідати критеріям".

Макрон поділяє цю думку. У підсумковій декларації саміту, обидва лише похвалили "чудові зусилля" Києва задля приєднання.

У Парижі теж не було жодних нових конкретних зобов'язань перед Зеленським - ні винищувачів, ні навчань пілотів, ні нових артилерійських систем. Але Зеленський бачить, коли дивиться на картину загалом – ніхто останнім часом не рухався так, як Макрон та Шольц.

"Шольц дорікає партнерам за затримки з поставками танків в Україну та їх малу кількість", Politico, США

Канцлер Шольц у четвер закликав своїх європейських партнерів припинити тягти час, коли йдеться про надання серйозної військової підтримки Україні. Цей заклик пролунав після того, як Берлін зіткнувся з критикою на свою адресу за повільність рішень щодо постачання танків.

Виступаючи на саміті ЄС, Шольц сказав, що Берлін "дуже швидко" поставив Києву сучасні танки Leopard, і тепер інші мають наслідувати його. Особливо ті, хто чинив тиск на Німеччину.

Виступаючи після саміту, Шольц зазначив, що використав зустріч, щоб знову натиснути на своїх колег-лідерів по танках: "Я знову скористався можливістю, щоб попросити їх, щоб більш активно підтримували Київ".

Протягом кількох тижнів Шольц стикався зі зростаючою критикою з боку союзників за те, що вагався з постачанням танків. Канцлер зрештою поступився після того, як США погодилися відправити свої власні танки. Шольц сказав, що Німеччина поставить 14 танків Leopard-2 A6 у рамках ширшої коаліції, яка поставить 80 танків Leopard-2.

 

Проте з того часу деякі партнери неохоче вносили свій внесок, який тепер ризикує поставити під загрозу зусилля щодо поставки достатньої кількості танків в Україну до очікуваного наступу Росії.

Канцлер не ганьбив прямо жодну країну, але частина його розчарування спрямована на такі країни, як Фінляндія, яка минулого місяця дала зрозуміти, що може відправити танки Leopard, якщо Німеччина теж це зробить, але цього ще не зробила.

"Фінляндія ще не повідомила, чи даватиме танки або інші види допомоги, такі як технічне обслуговування", - заявив фінський чиновник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путіну і Лукашенку можуть дати довічне або кілька десятків років за ґратами" - Юрій Білоус

Швеція, ще один партнер, який спочатку був відкритий для відправки танків Leopard, також ще не вирішив, що робити. Іспанія заявила, що займається ремонтом старих танків Leopard-2 A4, але неясно, коли вони прибудуть в Україну і скільки. Прем'єр Португалії Антоніу Кошта заявив у середу, що його країна поставить три танки Leopard-2 – менше, ніж розраховував Берлін. Канада заявила, що відправить чотири танки Leopard.

Раніше прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте також порушував питання, що може купити частину танків Leopard-2, які зараз орендує у Німеччини, і відправити в Україну. Але Рютте ухилявся на саміті ЄС у четвер, сказавши: "Це те, що ми все ще обговорюємо з партнерами".

Рютте також припустив, що замість відправлення Leopard-2 в Україну Нідерланди могли б відправити їх до Литви для посилення східного флангу НАТО.

У Берліні кажуть, що міністр оборони ФРН Борис Пісторіус і сам Шольц останніми днями працювали по телефону, щоб закликати союзників активізуватися. Нездатність заручитися достатньою підтримкою може вдарити по Шольцу бумерангом, враховуючи його заяви, що він тісно координував своє рішення щодо танків із союзниками.

У п'ятницю Шольц сказав, що надалі сподівається, що його запланована коаліція з відправки 80 танків Leopard-2 в Україну "доб'ється успіху".

 

Берлін навчає українських солдатів працювати з танками Leopard і планує відправити їх до України наприкінці наступного місяця.

Польща, яка в минулому була найгучнішим критиком Шольца, погодилася відправити танки Leopard-2, але старішої моделі A4.

Раніше цього тижня Данія, Нідерланди та Німеччина також оголосили, що відправлять Києву не менше 100 одиниць старішого танка Leopard-1 A5, який не входив спочатку до оголошеної Шольцем танкової коаліції.

"П'ять уроків першого року війни в Україні", Foreign Policy, США

З моменту вторгнення Росії 24 лютого 2022 року кожна з двох країн втратила десятки тисяч людей, тисячі танків та іншої бронетехніки. Економіка України скоротилася на 30%, і понад 30% її населення переміщено. Її інфраструктура зруйнована, пошкоджено 40% електрогенеруючих потужностей. Жодна зі сторін не бажає йти на компроміс чи навіть розглядати питання про припинення вогню. Москва, Київ та західні прихильники України подвоюють свої позиції. Війна – суворий вчитель. Ось п'ять уроків, які можна зробити після року війни в Україні.

Урок № 1. Лідерам дуже легко помилитися у розрахунках.

Володимир Путін помилився, коли припустив, що Україна не зможе чинити серйозного спротиву. Він сильно прорахувався у військовій могутності Росії, завзятості України та здатності Європи знайти альтернативні джерела енергії. Але західники теж робили помилки – роками не брали до уваги можливість війни, перебільшували силу економічних санкцій та недооцінювали глибину протидії Росії зусиллям Заходу щодо залучення України до своєї орбіти. Туман війни закрив наш зір задовго до того, як розпочалися бойові дії.

 

Урок №2: Держави об'єднуються для протидії агресії.

Війна нагадує, що держави об'єднуються, щоб протистояти відкритим актам агресії. Це ще один урок, який Путін упустив. Окрім віри, що Україна швидко впаде, він вважав, що НАТО не відреагує енергійно. Замість того, щоб воювати віч-на-віч із слабшим противником, РФ веде війну проти країни, що підтримується коаліцією, чий сукупний ВВП у 20 разів перевищує російський. Ця коаліція виробляє найсучаснішу в світі зброю. Підтримка ззовні не гарантує перемоги України. Але перетворила те, що Путін вважав легкою прогулянкою на затяжну і непевну війну. Москва буде набагато слабшою у майбутньому, незалежно від того, чим закінчиться війна.

Світові лідери, які сподіваються захопити чужі території, повинні зрозуміти - кричущі акти агресії змусять інші могутні країни об'єднатися проти вас. Тоді навіть успішна військова операція може зробити агресора менш захищеним ніж раніше.

Урок № 3: Це не кінець, поки все не закінчиться.

Початковий наступ Росії було зірвано, а її мета швидкої зміни влади у Києві провалилася. Через рік звичайні сили двох країн борються на полі бою та шукають нові способи чинити тиск на противника. Незважаючи на кілька вдалих моментів, жодна зі сторін не змогла завдати удару-нокауту.

Путін помилково вважав, що війна буде швидкою та дешевою. Коли перший штурм Києва зазнав невдачі й війська росіян зазнали тяжких втрат, Україна та її прихильники дійшли висновку, що щедра зовнішня допомога, рішучість українців та великі економічні санкції можуть завдати РФ вирішальної поразки та витіснити її зі списку великих держав. Успішні контрнаступи, що почалися минулого літа, зміцнили сподівання Києва на повернення всієї втраченої території, включаючи Крим. Деякі спостерігачі стали мріяти про зміну режиму у Москві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні потрібні 24 літаки F-16 для перелому у війні" – Петро Черник

Але Росія залишається великою державою з населенням, яке більш ніж утричі перевищує українське, великою військово-промисловою базою та зі значними запасами військової техніки. Москва розглядає війну як екзистенційний конфлікт, у якому РФ має перемогти. Боєздатність збройних сил росіян дещо покращилася з початку війни, а її удари ракетами та дронами по українським містам та інфраструктурі завдали значної шкоди. Жорстока війна на виснаження не на користь України. Звідси поспіх Києва отримати більше зброї, включаючи танки. Підтримка ззовні може дозволити Києву утримати позиції і досягти успіхів до весни, але витіснити Росію з усієї території, яку вона контролює, може виявитися неможливо, незалежно від того, скільки допомоги дадуть. Також зберігається можливість ескалації, включаючи ядерну зброю.

Урок № 4. Війна посилює екстремістів та ускладнює компроміс.

Оскільки ставки високі, війна – це час, коли особливо цінуються холоднокровність та ретельний розрахунок. Натомість часто настає час, коли хвастощі, прийняття бажаного за дійсне, моральне позерство, патріотичне биття себе в груди та групове мислення беруть гору, а жорсткі погляди заглушають більш виважені. В результаті, складніше обговорювати будь-які компроміси, навіть коли жодна зі сторін не має чіткого шляху до перемоги. Це не єдина причина, чому так важко припинити війну, але важлива.

До миру чи припинення вогню, можливо, ще далеко, але думати про те, як його припинити, відповідає інтересам усіх, особливо України.

Урок № 5. Стратегія стриманості зменшила б ризик війни.

Останній урок - війна була б набагато менш імовірною, якби США прийняли стратегію зовнішньополітичної стриманості. Путін несе головну відповідальність за розв'язання жорстокої і незаконної війни, але адміністрація Джо Байдена та її попередники далеко не бездоганні. Український народ зараз страждає від безжалісності Путіна, а також від зарозумілості та наївності західних чиновників.

×