"Путіну і Лукашенку можуть дати довічне або кілька десятків років за ґратами" - Юрій Білоус

Найближчим часом може бути створено спеціальний трибунал для суду над керівництвом РФ за злочин агресії проти України. Для цього є велика міжнародна підтримка та обурення у світі тим, що робить Москва.

Спецтрибунал можуть створити за угодою між ООН та Україною. Генасамблея ООН (головний дорадчий, директивний і представницький орган ООН, що складається зі 193 країн-членів, і є форумом для обговорення міжнародних питань. – Gazeta.ua) може уповноважити генсека укласти договір з Україною про створення спеціального трибуналу.

Так міжнародна спільнота висловить свою волю для засудження злочину агресії, військового вторгнення Росії. Нам потрібно, щоб такий трибунал мав статус саме міжнародного, щоб на ньому можна було судити найвищих посадовців.

Перед таким трибуналом не буде діяти імунітет найвищого керівництва Росії та Білорусі, які приймали рішення про підготовку та початок агресивної війни проти України. Для цього нам потрібна широка підтримка міжнародної спільноти.

Якщо, наприклад, створимо такий за територіальним принципом країн Східної Європи, Польщі, країн Балтії, то він не буде мати необхідного для нас статусу міжнародного трибуналу, на якому не діятимуть імунітети найвищого політичного керівництва РФ та Білорусі. Звісно, російська агресія сама по собі є фактом, вона – незаконна, й це визнає від початку весь цивілізований світ, але для засудження за агресію повинен бути створеним міжнародний трибунал.

У 2002 році почав діяти Міжнародний кримінальний суд, МКС, в Гаазі (перший правовий інститут, що діє постійно, в його компетенцію входить переслідування відповідальних за геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності; заснований на основі Римського статуту 1998 року. – Gazeta.ua). Це постійний діючий міжнародний орган, який може судити, зокрема, президентів та інше найвище керівництво країн за найбільш серйозні міжнародні злочини. Коли створювався МКС тодішній глава ООН Кофі Аннан так і казав: "Створюємо цей суд, щоб сильні світу цього розуміли, що існує суд, який може їх судити".

Саме так. Ідея міжнародного трибуналу - засудити сам факт вторгнення, злочин агресії. За це рішення не відповідає танкіст, який був в Бучі чи Ірпені. Вони відповідають за свої злочини. Агресія - відповідальність найвищого керівництва РФ та Білорусі, яке прийняло відповідні рішення про застосування військової сили.

Цей трибунал може висувати обвинувачення найвищим посадовцям Росії і Білорусі. На підставі цього - видаватися ордер на арешт керівництва двох країн. Його повинні виконувати інші країни, які визнають діяльність трибуналу. Тож потрібно, щоб трибунал підтримало більшість країн світу. Нам потрібно, щоб виїзд у будь-яку цивілізовану країну передбачав можливість арешту і відправки за грати найвищого керівництва Росії та Білорусі, де чекатимуть суду та вироку. Такою може бути тюрма в Гаазі.

 

Найбільш реалістичні пропозиції щодо створення трибуналу – голосування у Генасамблеї ООН та уповноваження генсеку на укладення договору з Україною.

У нас підтримка в Генасамблеї ООН щодо засудження агресії Росії проти України від 2 березня 2022 року була на рівні 141 країни. Лише п'ять країн проголосували проти – Росія, Білорусь, Еритрея, Сирія і КНДР. Абсолютно нікчемна меншість. Тоді це було питання лише засудження, а тепер дії – спеціальний трибунал за злочин агресії. Такого не було з кінця Другої світової війни, із Нюрнберзького трибуналу над нацистами.

Це серйозне політичне питання, яке має бути вирішене на політичному рівні. Цьому сприяють такі резолюції, яку проголосував Європарламент. У ній зібрано багато всього, що відбулося за період з 24 лютого 2022 року, згадано про Білорусь як співагресора, про воєнні злочини та злочини проти людяності. Ця резолюція підтвердила, що політична підтримка в нас є. Нею слід користуватися, щоб справа просувалася швидше і працювати вже над деталями самого трибуналу.

Слід зробити наступний крок – вирішити, в якому місці судити, яка тюрма буде для тих, кого піймають, як судити, кого саме. Зрозуміло, військово-політичне керівництво, але від президента і до якого рівня? Які терміни – 30 років максимальний й довічне позбавлення волі? Питання статуту трибуналу потребує великої експертної роботи, як і набір суддів. Нам важливо, щоб міжнародна спільнота визнавала цей процес справедливим.

Прецедентів такого не було. Але на це питання слід дивитися з точки зору реформи Радбезу ООН. На сьогодні країна, яка розпочала агресивну війну, знаходиться в тому спеціальному органі, який може дати дозвіл на застосування сили, щоб зупинити цю війну. За рішенням Радбезу, міг би бути створений спеціальний трибунал. Але РБ ООН фактично паралізована Росією.

Реформування органів, які відповідають за міжнародну безпеку – те, що має бути наслідком війни. Бо агресор в РБ ООН блокує всі рішення. Це не дає змогу виконувати головну мету цього органу – найбільша війна в Європі з часів Другої світової триває майже рік. Відповідати за неї через цей орган ніхто не може.

Параліч Радбезу ООН через полярні думки триває давно. У 2018 році в самій же ООН визнавалося, що Радбез ООН не працює належним чином, тому реформа давно назріла та перезріла.

Збираю докази російських воєнних злочинів із березня 2022 року. Усні розповіді українців, які їх пережили. З кожною людиною працюю як адвокат, даю правову допомогу, консультації та роз'яснення. Від їх імені подаю заяви про злочин в СБУ, Генпрокуратуру України – до органів, які відповідають за розслідування у нас в країні. Також направляю матеріали до МКС в Гаазі.

Мій матеріал – відеоісторії осіб, які були в окупації, чиїх родичів убили, чи саму людину піддали тортурам, чи у неї знищили будинок, обстріли цивільних авто, депортації. Історію можна записувати різну кількість часу, навіть 4-5 год. Сидимо з людиною в кадрі. Я запитую. Підхід не формалізований. Це не бліц-опитування, і жодним чином не допит, без примусу, лише за згодою людини і в її інтересах.

Особа розповідає історію. Запитую деталі про російську армію, про їхні злочини. Але, загалом, це історія людини. Крім юридичної, робота має цінність історичну. Маю надію, що історії збережуться, і через десятиліття наші нащадки зможуть побачити їх, зрозуміти, що було тоді, у 2022 році, що таке війна та російська армія з першоджерела, якими є мої відеозаписи.

Іноді відеоісторія доповнена документами. Наприклад, медичними висновками про тортури щодо цивільних, чи фотографіями та відеозаписами, які зробила безпосередньо сама людина.

Усе це може бути використане під час слідства як самостійні докази, або як інформація, яка допоможе вийти на необхідні докази, аби підтвердити певну версію подій. Основна та ключова мета - розкрити злочини та притягнути росіян до відповідальності.

Моя робота не про те, що використають через 20 років. Усі матеріали відразу після, за тиждень-два-три, коли опрацюю матеріал, відправляють до органів, які проводять розслідування. У нас відкривають кримінальні справи. З моїми матеріалами працює МКС, не раз сам зустрічався зі слідчими, які працюють в МКС в Гаазі. Вони знаходилися чи знаходяться в Україні, займаються розслідуванням справ. Матеріали в роботі, в українських слідчих і в органах МКС.

Із СБУ та Генпрокуратурою співпрацюю.

Наша держава шукає всіх воєнних злочинців. Навіть коли під час вчинення злочину, наприклад, тортур, солдат ховався за балаклавою, або на жертв одягали мішок, пакет на голову, винних все рівно можна знайти.

Наприклад, певний підрозділ військ РФ у той час був саме в тому конкретному населеному пункті. У нас є інформація про ворожі пересування по Україні. Тож можемо встановити, який підрозділ був в конкретний момент часу в умовному місті Харківської області. Маємо свідчення місцевих. Під час окупації постійно відбувається спілкування. Військові так чи інакше контактують із людьми. Їхні обличчя бачать, імена можуть запам'ятовувати. Протягом тижня чи місяця не будеш ходити весь час у балаклаві. Тому люди можуть впізнати цих солдатів. У наших слідчих є бази з фотографіями російських солдатів із різних джерел, починаючи з соцмереж, навіть таких екзотичних як "Одноклассники".

За допомогою усних історій можемо встановити деталі. Також використати свідчення російських військовополонених. Якщо російські солдати, які перебувають у полоні вчиняли воєнні злочини, можемо притягати їх до кримінальної відповідальності. Це буде законно.

По воєнних злочинах, злочинах проти людяності та злочині геноциду немає строків давності для притягнення до відповідальності. Винних можуть впіймати та судити навіть через 10-20-50 років. У цивілізованому світі можна осудити росіян за воєнні злочини навіть в тому разі, якщо вони не громадяни Франції, наприклад, і не вчиняли злочини на території цієї держави. Це так звана "універсальна юрисдикція". Тому в нас є широкий інструментарій того, яким чином ловити російських воєнних злочинців і притягати їх до відповідальності.

Ми не завжди будемо проти, якщо когось із них впіймають у Швеції чи десь ще, й засудять там на 10-20 років. Але, звісно, краще судити їх в Україні. Зараз цікава історія є, коли колишній боєць ПВК "Вагнера", який воював на Донбасі, та впевнений, був свідком багатьох воєнних злочинів, втік до Норвегії. Втікав від ФСБ і ПВК "Вагнер" із РФ. Гадав, все минеться. Зараз ним займаються місцеві слідчі, бо ця людина – потенційний воєнний злочинець. Також має великий багаж інформації і свідчень, які допоможуть розкрити структуру ПВК та воєнні злочини, які її бійці вчиняли в Україні.

Україна може подавати в розшук тих воєнних злочинців, щодо яких у нас є докази про їхні злочини. Більше того, можемо та зобов'язані судити російських воєнних злочинців на території нашої держави. Максимальне покарання – довічне позбавлення волі. Якщо рахувати строково, то це до 15 років тюрми.

Аналогічні вироки виносить МКС у Гаазі – довічне позбавлення волі як максимум, а якщо по строках, то до 30 років тюрми. Так само може бути і в спеціальному трибуналі за злочин агресії.

Звісно, можна, бо трибунал по Руанді чи колишній Югославії були спеціально створені під конкретну мету і справи. Один був за геноцид, інший - за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Щоб не створювати щоразу нові трибунали, створили постійно діючий орган – МКС в Гаазі.

Ідея постійного міжнародного суду виникла після Нюрнберзького трибуналу в 1950-х. Проте під час холодної війни вона завмерла приблизно на 40 років.

Сам злочин агресії засудив Нюрнберзький трибунал. Існують його принципи, які в подальшому широко використовуються в міжнародній практиці, тому паралелі проводити можна.

МКС в Гаазі також має право засуджувати злочин агресії, проте лише по тих країнах, які ратифікували Римський статут. Україна і Росія його не ратифікували. Москва взагалі не співпрацює з МКС в Гаазі. Тому Кремль не можна наразі судити в МКС, і потрібен спеціальний трибунал.

У мене на сьогодні близько 70 опитаних людей. По кожній історії часто більше одного злочину. Іноді, три, чотири, п'ять. Це понад 150 воєнних злочинів.

Кожна історія трагічна. Для мене особисто найбільш важкою була історія з Маріуполя, коли на очах у чоловіка 60 років у дворі його будинку під час обстрілу загинули дві доньки, віком трохи більше 20 років, вбило його колишню дружину та поранило матір, яка після цього померла через декілька тижнів. Вона не захотіла ампутувати ногу та загнивала. Вони сиділи в підвалі. У темряві. У холоді. Під обстрілами. Людина на рівному місті втратила чотирьох членів сім'ї, дім, бізнес, все майно.

Слухати цю історію було дуже важко. Хоча розумію, коли працюю з людиною, маю бути опорою для неї. Силою та надією, що буде результат від нашої роботи.

Я чув історії про зґвалтування. Кожен раз тяжко слухати. Кожна розповідь про вбивство чи тортури - важка.

У нас в правилах адвокатської етики написано - не можемо давати необґрунтовані очікування, тому не моя функція говорити про шанси, Це певний букмекерський підхід. Моя задача працювати, і ці шанси підвищувати.

Справедливість щодо воєнних злочинів для кожної людини персонально може бути різною.

Впевнений, шанс на справедливість є. Рухаємося в цьому напрямку. Велика частина людей, з якими спілкувався під час роботи, готові й хочуть говорити про те, що з ними сталося. Вони готові діяти, йти до мети, хочуть бачити, що в тому чи іншому вимірі, Росія, її посадовці та солдати будуть притягнуті до відповідальності й покарані. Вірю, в свою та в нашу роботу як країни.