Думки у виданні The Economist редактора Аркадія Островського

Коли Володимир Путін вторгся в Україну 24 лютого 2022 року, він мав намір захопити територію, позбавити її суверенітету, стерти з лиця землі саму ідею її національної ідентичності і перетворити те, що від неї залишилося, у державу, що не відбулася, failed state. Після кількох місяців запеклого опору, державність України та її ідентичність стали сильнішими, ніж будь-коли. І все те, що Путін мав намір нав'язати Україні, стосується тепер його власної країни.

Війна Путіна перетворює Росію на failed state з невизначеними кордонами, приватними військовими формуваннями, населенням, що втікає, моральним розкладанням і можливістю громадянської війни. І хоча впевненість західних лідерів у здатності України протистояти путінському терору зросла, зростає теж занепокоєння щодо власної спроможності Росії пережити цю війну. Вона може стати некерованою і поринути у хаос.

Абсурдна і незаконна анексія Росією чотирьох областей України ще до того, як вона змогла встановити над ними повний контроль, перетворює її на державу з нелегітимними територіями та мінливим кордоном.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Остання атака Росії – аргумент, щоб поставляти більше ППО" – Юліуш Сабак

"РФ, як ми її знаємо, самоліквідується і перетворюється на failed state. Адміністрація Путіна не може виконувати свої основні функції. Анексія не зупинить українські сили від звільнення своєї території, але створить прецеденти для неспокійних регіонів Росії, зокрема для північнокавказьких республік, які, швидше за все, підуть на вихід, якщо центральна влада у Москві почне послаблювати свою хватку", - каже політолог Катерина Шульман.

Ще одна характеристика failed state - втрата монополії на насильство. Приватні армії та найманці, хоча офіційно заборонені в Росії, процвітають. Євген Пригожин, колишній зек на прізвисько "кухар Путіна" та підставна особа ПВК "Вагнер", відкрито вербує в'язнів та пропонує їм помилування в обмін на приєднання до його армії. ПВК "Вагнера", за його словами, не бажає бути "легалізованою" чи інтегруватися в збройні сили Росії. Те саме можна сказати про сили, які контролює Рамзан Кадиров, колишній чеченський польовий командир, а нині голова Чечні. Навіть російські органи державної безпеки, як то ФСБ, все частіше служать своїм корпоративним інтересам, а не країні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Російська держава не справляється з основною функцією. Вона не захищає життя своїх людей, а найбільше їм загрожує, використовуючи їх як гарматне м'ясо. 21 вересня, зіткнувшись із військовою поразкою на полі бою в Україні, Путін наказав мобілізувати близько 300 тис. осіб. Погано навчені та погано екіпіровані, їх єдина функція – стояти на шляху просування українських військ. Багато хто навряд чи буде живий у цей же час в наступному році.

Зростає занепокоєння щодо власної спроможності Росії вижити у цій війні.

Мобілізація спричинила в Росії потрясіння набагато більше, ніж початок війни. Деякі з її наслідків вже помітні – підпали військкоматів, і понад 300 тис. осіб, які втекли за кордон через мобілізацію, крім більше 300 тис., які залишили Росію в перші тижні війни. Більшість із них молоді, освічені та винахідливі люди. Повний вплив їхнього від'їзду на економіку та демографію ще не проявився, але соціальна напруженість зростає.

Коли містяни втікають, десятки тисяч їх бідніших співвітчизників хапають на вулицях і відправляють в окопи. Перенісши свою "спеціальну військову операцію" додому, Путін порушив тендітний консенсус, за яким люди погоджувалися не протестувати проти війни в обмін на те, що їм давали спокій. Тепер їм кажуть боротися та вмирати в ім'я режиму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доведеться розставляти неприємні пріоритети: захищати житлові об'єкти чи інфраструктуру" - сер Лоуренс Фрідман

Путін не може перемогти, але й припинити конфлікт він теж не може. Він може сподіватися, що, залучаючи так багато людей у змову на своїй війні, й заражаючи їх величезною дозою своєї отруйної фашистської пропаганди, він зможе затягнути справу. Чи досягне він успіху, чи потік мішків із трупами разом із невдоволенням еліти призведе до його падіння, визначить, скільки ще людей загине, і наскільки глибоким буде падіння Росії.

Як сказав на одному з судових засідань лідер російської опозиції Олексій Навальний, який сидить у тюрмі: "Ми не змогли запобігти катастрофі й більше не скочуємося в неї, ми летимо. Питання лише в тому, наскільки сильно Росія впаде на це дно, і чи не розвалиться вона при цьому". Наступний рік дасть певну відповідь на це похмуре запитання.

Переклад Gazeta.ua

×