"Путін може погодитися на припинення вогню": Карл Більдт назвав умову

Думки у виданні The Washington Post колишнього прем'єра Швеції Карла Більдта

Коли закінчиться війна в Україні? Як конфлікт вплине на міжнародний порядок? Коли мир повернеться до Європи?

Спостерігачі розмірковували над цими питаннями, але чесна відповідь у тому, що ніхто не знає. Війна, імовірно, триватиме роками. У результаті, Україна буде спустошена, а Росія глибоко ослаблена. Але війни закінчуються і є чіткий набір умов, які можуть дозволити цьому статися в майбутньому.

По-перше, зміни в Кремлі. Це війна Володимира Путіна. Рішення вторгнутися в Україну було його й лише його. Його бачення про відновлення "Великої Росії" стало нав'язливою ідеєю, породженою особистими образами. Він покладався на пропаганду та інтенсивні репресії, щоб мобілізувати підтримку вторгнення і звести до мінімуму критику серед росіян. Але, судячи з моїх розмов з росіянами, які нещодавно виїхали, російська еліта явно не має ентузіазму. Вони, звісно, не хочуть програти війну на цьому етапі, але більшість кажуть, що ніколи б її не розпочинали.

У міру того, як бойові дії триватимуть, а закріпити територіальні придбання стає дедалі важче, Путін може погодитися на припинення вогню. Тимчасово стратегічно погоджуючись на менше. Але нікого не слід дурити. Міцна влада Путіна означає, що він намагатиметься довести війну до завершення, що, на його думку, відповідає великим амбіціям Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна після перемоги зміцнить безпеку Східної Європи" – Ендрю Д'Аньєрі

Але цілком імовірно, що 69-річний Путін не доживе до повної реалізації свого бачення. Що буде після нього, можна лише здогадуватися. Немає явного можливого наступника з політичною владою, здатного затягнути війну, що стала суперечливою та непопулярною в багатьох колах. Також малоймовірно, що наступник розділить його одержимість Україною. Перспектива міцного миру з'явиться лише після відходу Путіна.

Але прибрати Путіна буде замало. Друга й не менш важлива умова – це закладання фундаменту для стабільності й безпеки України. Якщо Україна стане неспроможною державою, без економіки та інститутів, які функціонують, а її політична сцена буде сильно розколота, мир у ній буде недосяжним.

Якщо Україна порине в хаос, навіть у постпутінського Кремля може виникнути спокуса продовжити втручання. Тоді як апетит Європи й США до подальшої підтримки може почати слабшати.

Підтримка України у військовому сенсі має вирішальне значення сьогодні, але готовність ЄС виконати своє зобов'язання відчинити двері для членства буде важливішою в майбутньому. Вступ у Євросоюз не є ані панацеєю, ані легким процесом, але має стати маяком, який допоможе Україні бути стабільною та стійкою країною. На це знадобляться роки, але темпи процесу зрештою визначатимуться спроможністю самих українців відповісти на цей виклик проведенням необхідних реформ.

Країні також знадобляться великі інвестиції та підтримка, але прогрес неможливий або недостатній без гарантування безпеки. Якщо питання про членство в НАТО не обговорюватиметься, важливе значення матимуть тверді двосторонні зобов'язання щодо надання допомоги Україні з нарощування її оборонних зусиль. Обговорення щодо цього мають відбуватися паралельно з початком зусиль щодо відновлення.

Конфлікт в Україні триває вже майже два десятиліття, але зараз перебуває в гострій, небезпечній і, можливо, вирішальній кінетичній фазі. Європі та світовим демократіям слід почати брати на себе фінансові, економічні й політичні зобов'язання, щоб гарантувати, що Україна позбавиться російської загрози й стане сильнішою і процвітатиме більше, ніж раніше.

Переклад Gazeta.ua

×