"Повільний контрнаступ України - тривожний дзвінок для Заходу" - аналітик

Думки на сайті Atlantic Council президента київського Центру трансатлантичного діалогу Максима Скрипченко

Останніми тижнями у деяких сегментах міжнародного інформаційного простору почав формуватися тривожний наратив. У зв'язку з мінімальним прогресом контрнаступу України, ряд коментаторів почали припускати, що пора підштовхнути Україну за стіл переговорів, а не затягувати нинішній глухий кут.

Такі аргументи - небезпечно оманливі. Насправді повільні темпи просування України в контрнаступі не повинні дивувати. Зрештою, Україні бракує сучасної авіації та потужностей для нанесення ударів великої дальності, тоді як у Росії було багато місяців, щоб підготувати потужну оборону на окупованій українській території, включаючи складні укріплення та величезні мінні поля.

Справжнє запитання полягає в тому, чи достатньо Захід робить для підтримки військових зусиль України. Пряма відповідь – ні. Військова допомога, надана з лютого 2022 року, безсумнівно, мала вирішальне значення, але вона далека від того, що потрібно Україні для проведення успішної операції проти добре озброєного та глибоко закріпленого ворога. Жодному західному генералу не прийде в голову спробувати подібний наступ, озброївшись лише тією зброєю, яка зараз є в українських військових.

Затримки з доставкою військової допомоги вже коштували незліченних життів українцям. Якби Україна отримала сучасні танки, ракети великої дальності, винищувачі та системи ПРО Patriot у перші місяці боїв, динаміка війни була б суттєво іншою. Якби значна частина цієї зброї була в Україні в 2021 році, потенційно можна було б запобігти вторгненню. Натомість сотні тисяч людей загинули, а цілі міста перетворилися на руїни. Перед лицем цієї різанини тривале вагання - невибачне.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Заклики змусити Україну до якогось врегулювання шляхом переговорів однаково марні та відображають фундаментальне неправильне розуміння вторгнення Росії. Знову й знову Володимир Путін чітко показував свій намір знищити українську державність і стерти українську національну ідентичність. Як слушно зауважив держсекретар США Ентоні Блінкен у лютому 2023 року, Росія бореться за завоювання, а Україна за свободу. Якщо Росія припинить воювати, війна закінчиться, а якщо Україна припинить, то перестане існувати, попередив він.

Після 18 місяців опору, який супроводжувався жахливими втратами та неймовірними жертвами, усім серйозним спостерігачам має бути очевидно, що Україна не буде вести переговори щодо свого подальшого існування. Навпаки, Київ не раз наголошував на своїй прихильності до повного визволення країни. І подвоїв зусилля з розширення внутрішнього військового виробництва. Якщо буде необхідно, українці продовжуватимуть воювати ще багато років.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

Жодне скорочення західної військової допомоги не змусить Україну торгувати землею за мир або приректи мільйони українців на жахи постійної російської окупації. Будь-яка спроба перевірити цю помилкову теорію лише продовжить війну і збільшить страждання українського народу, водночас підбадьоривши Кремль.

Путіна надихають будь-які ознаки коливання міжнародної підтримки України. Зараз він покладає надії на те, щоб пережити Захід, і залишається переконаним, що демократичні союзники України з часом втратять інтерес до війни. Якщо буде доведено, що він має рацію, наслідки для міжнародної безпеки будуть катастрофічними, демократії у світі опиняться під загрозою агресії з боку авторитарних сусідів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

Зрозуміле розчарування повільними темпами контрнаступу України, як і песимізм щодо перспектив рішучого прориву. Водночас розмови про безвихідь - недалекоглядні. За останні 18 місяців українські військові не раз показували свою здатність до адаптації та інновацій. За умови достатньої підтримки є всі підстави вважати, що Україна зможе досягти своєї мети - деокупації країни.

Тим часом, Росія виглядає дедалі більш вразливою. Путін може здатися непохитним, але тріщини в його режимі починають проявлятися. Заколот ПВК "Вагнер" наприкінці червня призвів до того, що Путін виглядає слабшим, ніж будь-коли час свого 23-річного правління. А недавні звільнення чи затримання багатьох старших генералів підкреслили розбіжності в російській армії.

Ніхто не має право тиснути на Україну для її капітуляції. Натомість відсутність прогресу за останні два місяці має стати тривожним дзвінком для західних лідерів. Їх відповідь сформує геополітичний ландшафт на наступні десятиліття.

Будь-яка спроба покинути Україну чи змусити до компромісного миру була б моральним і стратегічним провалом найвищого рівня, від якого колективний Захід намагався б оговтатися. Щоб гарантувати міжнародну безпеку, Росія має бути переможена. Цього можна досягти, давши Україні інструменти для завершення роботи. Досі Україна була озброєна, щоб забезпечити своє виживання. Пора озброїти Україну для перемоги.

Переклад Gazeta.ua

×