Найбільшу танкову битву війни Росія програла: що пише світова преса

7

Україна ефективно знищує з засідок російські бронетранспортери і танки. Росіянам бракує досвідчених танкістів, тож часто роблять помилки. Україні теж, але вона посилає їх вчитися на Захід. Біля Вугледару за останній місяць сталися найбільші танкові битви за період війни - росіяни втратили до 130 машин. ЗСУ потрібні винищувачі F-16 від США, щоб не затягувати війну. Конфлікт без кінця – на користь Кремля. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"В епічній танковій битві Росія програла, повторивши колишні помилки", The New York Times, США

Перед тим, як рушити в бій на заляпаному брудом танку Т-64, український екіпаж із трьох людей здійснює ритуал. Командир Дмитро Гребінок читає молитву "Отче наш". Потім люди ходять навколо танка, поплескуючи його масивну зелену броню.

"Ми говоримо: "Будь ласка, не підведи нас у бою. Введи і виведи нас", - каже сержант Артем Книжницький.

Їхня повага до танка зрозуміла. Жодна зброя не символізує люту жорстокість війни більше, ніж танк. В останні місяці вони нависли над війною в Україні у військовому і дипломатичному сенсі, оскільки обидві сторони готувалися до наступу. Росія вивела запаси танків зі сховищ часів холодної війни, а Україна вмовила західні країни поставити американські танки Abrams та німецькі Leopard-2.

Сучасні західні танки очікуються на полі бою в найближчі кілька місяців. Нова російська бронетехніка з'явилася раніше і при першому ж розгортанні була знищена.

 

Тритижневий бій на рівнині недалеко від Вугледару призвів до того, що стало найбільшою танковою битвою за всю війну, і завдало серйозного удару по Росії. У бій обидві сторони кинули танки. Росіяни йшли вперед колонами, а українці маневрували в обороні, стріляючи здалеку або з укриттів, коли російські колони виходили на їхню територію.

Коли все закінчилося, Росія не тільки не змогла захопити Вугледар, але й зробила ту ж помилку, що коштувала Москві сотень танків на початку війни – наступ колонами на засідки.

 

Підірвані на мінах, підбиті артилерійськими снарядами або знищені протитанковими ракетами, обвуглені корпуси російської бронетехніки тепер розкидані по полям біля Вугледара. Українці кажуть, що Росія втратила в бою щонайменше 130 танків і бронетранспортерів. Київ не розкриває скільки зброї втрачає.

"Ми вивчали дороги, якими вони могли йти, потім ховалися і чекали, щоб стріляти із засідок", - каже Книжницький.

Брак досвіду також заважав росіянам. Багато їх підрозділів розбиті після попередніх боїв. Їхні місця зайняли недавно мобілізовані солдати, не навчені українській тактиці нападу на колони з засідок. Як одна з ознак, що Росії бракує досвідчених командирів танків, українські солдати заявили, що захопили медика, якому дали керувати танком.

Російська армія десятиліттями концентрувала увагу і міфологізувала танкові бої через їхню славу російських перемог над нацистами у Другій світовій війні. Заводи в Уральських горах випускали танки тисячами. У Вугледарі минулого тижня РФ втратила так багато машин, що це змінило тактику, і росіяни вдалися лише до атак піхоти.

 

Засідки – фірмова тактика України проти російських бронетанкових колон з перших днів війни. Працюючи з окопу, лейтенант Владислав Баяк по відео з дрона помітив колону, що наближається, з близько 15 танків і бронетранспортерів.

"Ми були готові. Знали, що таке станеться", - каже він.

Вони підготували зону для ураження далі ґрунтовою дорогою, якою гуркотіли танки. Командиру залишалося лише віддати наказ по рації. Протитанкові групи, що заховалися в чагарниках уздовж полів і озброєні американськими Javelin з інфрачервоним наведенням та українськими Stugna-P з лазерним наведенням, розпочали атаку. Далі були готові артилерійські батареї. Гуртова дорога була очищена від мін, а всі поля навколо засіяні ними, щоб спонукати росіян йти вперед, і не дати танкам розвернутися, коли пастка закриється.

 

Колона танків стає найбільш уразливою, коли починається стрілянина, і водії панікують, намагаються розвернутися, виїжджаючи на заміновані узбіччя. Потім підірвані машини діють як перешкода, уповільнюючи чи зупиняючи колону. У цей момент українська артилерія відкриває вогонь, підриваючи нову бронетехніку, та вбиваючи солдатів, які вилазять із машин. Починається хаос і вибухи.

Російське командування кидає бронетанкові колони через відсутність інших варіантів проти добре укріплених позицій України, якою б дорогою не була ця тактика.

 

Протягом трьох тижнів неодноразові атаки російської бронетехніки захлиналися. В одному випадку українське командування ударило ракетами з HIMARS. Їх зазвичай використовують по стаціонарним цілям, такими як склади боєприпасів або казарми, але вони також ефективні проти стаціонарної танкової колони. Українці також стріляли з американських гаубиць M777 і французьких Caesar.

Тренування становлять проблему і для України. Вона теж втрачає досвідчених солдатів і замінює їх на зелених новобранців. Багато українських танкістів проходять зараз підготовку на західних танках у Німеччині та Великій Британії.

У засідках екіпаж ховає танк у межах досяжності дороги, якою можуть рухатися російські танки або бронетранспортери. Потім спокійно чекає. Поки вони сидять і готуються до засідки, то повинні тримати двигун у теплі, бо його перезапуск займе забагато часу. На холостому ходу буде шумно. Натомість запалюють невеликий гасовий обігрівач поруч із двигуном.

"Перед довгою війною Україні потрібні західні винищувачі", The Washington Post, США

Незважаючи на те, що адміністрація Джо Байдена дає ЗСУ підтримку зброєю на десятки мільярдів доларів для боротьби з більшими і сильнішими російськими силами, діям США бракує довгострокового мислення у війні, яка не закінчиться найближчим часом.

Яскравим прикладом є опір США підготовці ВПС України до польотів на сучасних винищувачах, що, безсумнівно, буде потрібно українцям. Постачання Києву американських F-16, які десятиліттями використовували військові льотчики Америки, а також країн НАТО, займе більше року, враховуючи інтенсивну підготовку, необхідну не тільки для пілотів, а й для механіків та іншого логістичного персоналу. Пора починати. Але Байден каже "ні", навіть незважаючи на те, що вищі військові чиновники та експерти тут і в Європі визнають таку необхідність.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія була, є та буде загрозою" - ексміністр оборони Латвії

Деякі союзники НАТО більш проникливі. Прем'єр Великої Британії Ріші Сунак схвалив підвищення кваліфікації українських пілотів на винищувачах. Польща і Нідерланди, чиї повітряні арсенали включають F-16, дали зрозуміти, що готові зробити те саме чи навіть більше. Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що розглядає можливість дати Києву винищувачі. Але без лідерства з Вашингтону, швидше за все, нічого не буде.

Так було з початку повномасштабного вторгнення рік тому. Особливо з постачанням танків. Україна потребувала їх кілька місяців тому. Але тільки рішення Байдена в січні поставити танки M1 Abrams американського виробництва поклало край затягуванню канцлера Німеччини Олафа Шольца, схвалення якого було необхідне, перш ніж його військові та партнери по НАТО могли відправити танки Leopard-2 в Україну.

 

Виступаючи перед членами парламенту в Лондоні минулого місяця, британський міністр оборони Бен Уоллес припустив, що аналогічна динаміка може бути теж щодо винищувачів.

"Оскільки ми погодилися дати Україні танки, люди запитують, що далі. Що ми знаємо з усіх вимог, це те, що наша первісна відповідь "ні", зрештою, стає "так", - сказав він.

Проблема в слові "зрештою". Коливання щодо зброї для України, швидше за все, призведуть до глухої ситуації на полі бою, що відповідає інтересам Володимира Путіна. Кремлівський диктатор вважає, що його рішучість підкорити собі Україну переживе терпіння Заходу, який твердо стоїть на боці Києва. Якщо він має рацію, авторитет, вплив і престиж США та НАТО будуть непоправно підірвані. Байден посилює ризик цієї шкоди, утримуючи винищувачі, які могли б дати захист українським силам, та могли б допомогти стримати подальшу російську агресію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Західні літаки на озброєнні України зможуть вражати цілі в РФ" - Джеффрі Фішер

Винищувачі – не панацея. Вони – один із елементів стримування. Якщо адміністрація Байдена наполягатиме, щоб їх дали за умови, що Україна не атакуватиме ними цілі в РФ, де працюють російські ППО, то так і буде. Але у власному повітряному просторі України F-16 можуть скоротити розрив між авіацією Москви та Києва, та діяти відносно безпечно в координації з іншою західною зброєю. Як то американські ракети AGM-88 HARM для знищення радарів, які обмежують можливості РФ використовувати ракети класу "земля-повітря" для знищення винищувачів.

Більше того, F-16 дедалі більше доступні в міру того, як низка країн НАТО переходять на більш досконалі американські F-35. Але без дозволу Вашингтону F-16 не можуть дати Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скандал в Міноборони і найгірший міністр: Артур Переверзєв про проблеми у відомстві

Всі війни закінчуються, але історія рясніє війнами, які затягуються, розгоряються і згасають без реального припинення бойових дій. Якщо Україна зіштовхнулась з таким сценарієм, а є підстави вважати, що так і є, США та союзникам слід почати думати не лише про весняні наступи, щорічні асигнування чи наступний виборчий цикл. Довгі бої вимагають довгострокового планування та далекоглядності, і на цьому горизонті потрібна ефективна авіація.

×