Як розпадатиметься Російська Федерація після поразки в Україні: що пише світова преса

6

Україна витримала рік війни. РФ немає сил для масштабного наступу. Але вона ціною величезних людських жертв зв'язує українські сили перед атакою. Київ чекає на західні танки та бронетехніку, щоб розпочати весняний наступ. Поки що кінця війні не видно. І сценарії, як може розпастись Росія. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Хто виграє в Україні, і що далі?", The Guardian, Велика Британія

У міру того, як у п'ятницю наближається річниця вторгнення Росії в Україну, картина сильно відрізняється від перших тижнів війни, коли сотні російських танків ринули через кордон, а повітрянодесантні війська спробували захопити аеродром Гостомель під Києвом - плацдарм для взяття столиці.

Зараз є суперечливі оцінки здатності Росії провести новий значний наступ. Хоча високі українські чиновники ще до Різдва не раз попереджали, що цього року РФ планує нові масштабні дії, свідчень підготовки до наступу, подібного до того, що був в лютому 2022 року, мало.

 

Недавні заяви НАТО, що Росія накопичує літаки, британське міністерство оборони також значною мірою проігнорувало. Хоча РФ збільшила чисельність піхоти до 300 тис., немає свідчень, що сотні російських танків збираються в регіоні, за яким активно стежать супутники-шпигуни.

Генсек НАТО Єнс Столтенберг вказав на активізацію дій Росії на сході як на свідчення, що "новий наступ" розпочався. Але інші вважають це продовження зусиль, які робилися протягом кількох місяців. Російські обстріли стали менш інтенсивними, ніж влітку біля Сєвєродонецька, коли Москва витрачала по 60 тис. снарядів на день.

Незважаючи на торішню мобілізацію, аналітик Філліпс О'Брайєн із Сент-Ендрюського університету вважає, що російські можливості ослаблені війною, і ті, хто очікує повторення вторгнення 2022 року, помиляються.

"Після 24 лютого сталося те, що Україна стала сильнішою, отримала більш досконалі системи і ось-ось отримає ще більше. Росіяни послабшали. У них більше солдатів, але їхнє спорядження гірше, солдати менш навчені, ніж були, а боєприпасів дедалі менше", - каже О'Брайєн.

О'Брайєн каже, що мало свідчень, що Росія здатна проводити складні загальновійськові операції, поєднуючи авіацію, бронетехніку та інші елементи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скандал в Міноборони і найгірший міністр: Артур Переверзєв про проблеми у відомстві

Щодо бойових дій на сході, то одна думка - активізація зусиль росіян навколо Бахмута рівнозначна підготовці майбутнього наступу. Можливо, навесні. Інша – Росія побоюється нового великого українського наступу та збільшила темпи атак ціною людських життів, аби скувати українські сили. Третя думка - Росія хоче захопити Бахмут до річниці, 24 лютого, у пропагандистських, а не в якихось значимих цілях.

Мабуть, у всіх поглядах є частка правди. Одна застереження – російські зусилля зосереджені не лише на Бахмуті, а й на точках вздовж східного фронту – від кордону з Харківською областю до окупованого півдня. Можливо, для виявлення слабких місць.

Майкл Кофман, голова відділу вивчення Росії в Центрі військово-морського аналізу, США, наголосив: "Російський наступ складається приблизно з 5-6 напрямків атаки, зосереджених на Донбасі. Замість великого наступу на одній ділянці маємо серію розподілених боїв, що простяглися з півночі на південь, від Луганська до Бахмуту та півдня Донецької області.

Нинішні зусилля Росії демонструють погане керівництво, логістику і тактику, які були характерною рисою її операцій у 2022 році, з великими втратами за дуже скромними територіальними завоюваннями.

Після наступу минулого літа в Харківській та Херсонській областях темп українських операцій сповільнився. Хоча Україна продовжує спроби просунутися на східному березі Дніпра навпроти Херсона.

Москва також давно чекала на подальші дії України, особливо наступу на південь, у районі Запоріжжя.

 

Київ не робив секрету зі своїх амбіцій повернути українську територію, включаючи Крим. Більшість його недавньої дипломатії щодо західних озброєнь була спрямована на це.

Україна накопичувала техніку, зокрема бойові машини, і готує сили для своїх власних операцій, водночас чекаючи на танки, щоб почати.

На Заході ставлять під сумнів доцільність того, щоб Київ приділяв таку увагу захисту Бахмута і потенційно обмежував можливості для ведення контрнаступу. Це було відображено в матеріалах Washington Post на початку місяця, де висловлювали стурбованість, що "нереалістично одночасно ретельно захищати Бахмут і починати весняний контрнаступ, щоб відбити територію, яку США вважають важливішою".

 

Хто виграє? Існують різні способи оцінити це. Ні Росія, ні Україна не є близькими до досягнення заявлених цілей війни. Для Києва це звільнення усієї окупованої території.

Проте протягом останніх 12 місяців Москві не раз доводилося відступати від своїх максималістських амбіцій, повалення української влади та встановлення маріонеткового режиму, щоб зосередитись на захопленні всього Донбасу.

Понад те, втрати росіян величезні. Недавня оцінка IISS припускає, що РФ втратив 40-50% свого довоєнного танкового парку. Росія втрачає 2000 солдатів на кожні 100 м землі на сході. Хоча до цих цифр слід ставитися обережно, непідтверджені дані свідчать, що Україна має нижчий рівень втрат.

Головний американський генерал Марк Міллі недавно заявив, що Росія вже програла тактично і стратегічно, але припустив, що малоймовірно, що будь-яка із сторін близька до досягнення заявлених цілей.

 

Можна з упевненістю сказати, що нинішня траєкторія війни для України набагато краща, ніж для Росії. Приплив нових озброєнь із Заходу, що триває, збереже цю траєкторію.

Але Україна, як недавно попередив глава зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель, сильно залежить від Заходу у плані озброєнь, включаючи артилерійські боєприпаси, що оголило потенційну вразливість Києва на сході, де в боях домінувала артилерія.

Незрозуміло, яка зброя змінить правила гри. Танки? Що допоможе наблизити війну до завершення. Поки що вона триває.

"Чи готовий Захід до поразки Путіна?", Politico, США

Заплющте очі й уявіть світ без Росії. Якщо ви в Балтиці, Польщі, Україні чи будь-якій іншій території, яка століттями страждала від російських репресій, це прозвучить як порятунок.

"Росія скоро розпадеться. Великі її частини прагнутимуть незалежності, як тільки зможуть", - передбачив колишній глава МЗС Чехії Карел Шварценберг, видний аристократ і давня довірена особа Вацлава Гавела.

Хоча більшість експертів кажуть, що такий прогноз малоймовірний, ризик, що Росія вибухне під тиском нападу на Україну, викликав тривогу від Берліна до Вашингтону. Військові та дипломатичні стратеги обмірковують післявоєнний сценарій, в якому країна розсиплеться на ковдру феодальних володінь, контрольованих польовими командирами, подібними до тих, що панували в Афганістані в 1990-х або в сучасній Лівії.

"Не розумію, як велика військова поразка дозволить Путіну залишитися при владі, а кордонам РФ бути такими ж, як сьогодні", - каже Пітер Раф, колишній співробітник адміністрації президента США Джорджа Буша-молодшого, який зараз очолює Центр Європи та Євразії в Хадсонівському інституті.

 

Сценарії варіюються від утворень на більш ніж 20 етнічних територіях РФ, розкиданих по 11 часових поясах, до повномасштабного занурення в конфлікт і беззаконня, що охопили Лівію після падіння диктатора Муаммара Каддафі. Будь-який сценарій становитиме серйозну загрозу для регіональної стабільності з потенційно серйозними наслідками для Європи, включаючи подальше порушення ланцюжків поставок, зіткнення між групами, озброєними ядерною зброєю, та хвилі біженців, які втікають із Росії.

Тема настільки делікатна, що офіційні особи відмовляються публічно говорити про неї чи навіть визнавати свої плани на випадок, побоюючись дати Путіну бажану тему для розмови та підживити російську підтримку війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Головний удар з боку РФ буде найближчими тижнями" - Олег Жданов

Негаразди Росії під час Першої світової війни допомогли розпалити російську революцію та громадянську війну, в якій більшовики Володимира Леніна зіткнулися з строкатою групою білих. Війна стала однією з найкривавіших в історії Росії. Вона закінчилася в 1923 році перемогою Червоної армії, але залишила глибокі розбіжності в суспільстві.

Розпад СРСР у 1990-х пройшов більш мирно. Структура Союзу зробила його розпад відносно простим з юридичного погляду. Навпаки, РФ – єдина країна з дуже потужною центральною владою. На відміну від Союзу, де половина громадян були не росіянами, 80% населення Росії ідентифікують себе як росіяни.

 

Найважливішим чинником запобігання кровопролиття 1991 року було те, що Росія не заперечувала проти демонтажу СРСР. Важко уявити, що Путін або його потенційний наступник стоятимуть осторонь, якщо Башкортостан чи Сибір, "скриня зі скарбами", спробують відламатися.

Одне з побоювань західних планувальників, що якщо війна в Україні закінчиться поразкою Кремля, на що сподівається більшість, російські солдати повернуться додому і боротимуться там, сприяючи розпаду країни.

Багато росіян, які б'ються в Україні, родом із неблагополучних регіонів, включаючи Східний Сибір. Там більшість населення має етнічні та культурні зв'язки з Монголією. Також багато з Північного Кавказу, де різноманітний етнічний склад, включаючи Чечню та Дагестан.

Будь-який крок регіонів щодо звільнення від контролю Москви буде кривавим як між центральним урядом та сепаратистами, так і між самими регіонами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путіну і Лукашенку можуть дати довічне або кілька десятків років за ґратами" - Юрій Білоус

"Нові держави боротимуться одна з одною за кордони та економічні активи. Московські еліти, які мають величезний ядерний арсенал, відреагують насильством на будь-який сепаратизм", - написала в есе Марлен Ларюель, керівниця Інституту європейських, російських та євразійських досліджень в Університеті Джорджа Вашингтона.

Що робить можливість краху Росії тривожним, це ядерний арсенал – стратегічний козир у рукаві Путіна.

На думку західних аналітиків, для Росії це не велика загроза, бо в регіонах, що потенційно відколять, не буде ядерної зброї. Більш тривожна перспектива – спалах конфлікту між представниками російського істеблішменту та боротьба за контроль над армією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні потрібні 24 літаки F-16 для перелому у війні" – Петро Черник

Велике питання у будь-якому сценарії розпаду Росії у тому, яку роль гратиме Китай. У той час як нестабільність у його багатому природними ресурсами сусіді дасть Пекіну безліч можливостей для підживлення ненаситного апетиту до сировини, більшість спостерігачів вважають, що він не намагатиметься змінити кордони Росії.

Малоймовірно, що в місцевого російського населення в Сибіру чи деінде буде великий попит на китайське панування. Окраїни РФ бідні й значною мірою залежать від центральної адміністрації в Москві в грошах, що є ще однією причиною для них триматися за країну, яку вони знають.

Хоча розпад Росії все ще є малоймовірним, західні планувальники не можуть дозволити собі його ігнорувати. Коли спостерігачі за Росією обговорюють перспективи "деколонізації" країни, їм не слід відкидати можливість того, що спроба Путіна наново зібрати втрачену імперію може, в результаті, коштувати йому принаймні частину його території.

×