"Мета росіян – влаштувати гуманітарну катастрофу та спробувати заморозити українців" – що пише про нас світова преса

6

Росія продовжила ракетні атаки на українську енергетичну інфраструктуру, залишаючи жителів Києва та інших міст без електрики та води напередодні зими. Ці воєнні злочини росіяни роблять, бо через безсилля на полі бою. І як Путін перетворив Росію на СРСР-2.0 епохи застою. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Росія далі б'є по інфраструктурі України", The Wasll Street Journal, США

У понеділок російські війська завдали серію ракетних ударів по Україні. В результаті було відключено електро- та водопостачання у Києві та інших містах, якраз у момент, коли країна відновлювалася після збитків, завданих попередніми атаками Кремля на цивільну інфраструктуру.

Російські ракети вивели з ладу електромережі у Києві, Запоріжжі, Харкові, а також у центральній та західній частинах країни.

Київ заявляє, що удари по критично важливій інфраструктурі в глибині України, в районах, віддалених від лінії фронту, є частиною стратегії Кремля з деморалізації українців у міру наближення зими. В останні місяці українські сили повернули собі території, раніше захоплені Росією, але їхнє просування може сповільнитися через настання холодів.

"Мета росіян – влаштувати гуманітарну катастрофу та спробувати заморозити наш народ. Вони не змогли перемогти на полі бою, тому хочуть це зробити", – сказав міністр енергетики України Герман Галущенко. Він повторив заклики до збільшення допомоги Заходу посилити ППО.

Атака в понеділок повторила той самий обстріл, який Росія здійснила на Україну 10 жовтня. Коли російські ракети та дрони завдали ударів по центру Києва та знеструмили більшу частину країни. З того часу удари по інфраструктурі пошкодили близько третини потужностей системи електроенергії.

 

Остання атака сталася, коли Україна тільки-но почала повертатися в електроенергію. За кілька годин до обстрілу в понеділок президент Володимир Зеленський заявив, що чиновникам вдалося відновити технічні аспекти енергопостачання країни, і що в неділю не було аварійних відключень електроенергії.

ППО України збили 44 із 50 крилатих ракет, випущених Росією у понеділок. Крім крилатих ракет, у нападі брали участь ракети С-300, які зазвичай використовують у ППО.

Ці атаки стали одними з наймасштабніших у серії обстрілів за останні місяці. Які порушили період відносного спокою, що панував у центральній та західній Україні протягом кількох місяців після того, як російські війська припинили штурм столиці у квітні.

"Замість того, щоб воювати на полі бою, Росія воює із мирним населенням", – написав глава МЗС України Дмитро Кулеба у Twitter.

У Міністерстві енергетики України заявили, що удари у понеділок пошкодили електромережу, яка живить українські залізниці. Також відключили подачу води у дві третини столиці та електрику приблизно 350 тис. квартир.

 

Посол США в Україні Бріджіт Брінк заявила, що її команда сховалась у Києві в укритті.

"Росія продовжує безжальні та варварські ракетні удари по народу України, намагаючись залишити країну в холоді та темряві з наближенням зими", – написала Брінк у Twitter.

Удари по Україні завдали після атаки дронів на анексований РФ Чорноморський порт Севастополь у суботу, відповідальність за яку Москва поклала на Україну та Велику Британію. Лондон свою відповідальність заперечує.

 

У відповідь на суботній напад РФ заявила, що призупиняє участь в угоді, яка дозволяє Україні експортувати зерно через Чорне море. Світові ціни на пшеницю та кукурудзу зросли у понеділок у відповідь на рішення Росії, яке викликало невизначеність щодо майбутньої угоди.

Об'єднаний координаційний центр, який стежить за роботою безпечного коридору для суден, що перевозять зерно через Чорне море, заявив, що офіційні особи Туреччини, України та ООН узгодили план руху 16 суден у понеділок, зокрема, 12 суден, що відчалюють, і чотирьох суден, що перебувають у дорозі. Судна з зерном продовжували заходити та виходити з українських вод у Чорному морі у понеділок, оскільки офіційні особи Туреччини та ООН заявили, що надалі прихильні до угоди.

 

Постійний представник Росії при ООН Василь Небензя заявив у понеділок, що Москва буде змушена оглядати вантажні судна, які перевозять українське зерно, не отримавши її дозволу. Небензя заявив, що зернова угода не може бути реалізована без Росії і що атака Києва на Чорноморський флот у Севастополі поклала край "гуманітарному виміру" угоди.

Міноборони Росії заявило, що будь-який рух кораблів коридором для експорту зерна надалі є неприпустимим, бо Київ використав його для ведення бойових дій. Міністерство заявило, що РФ більше не може гарантувати безпеку таких суден і дозволяти їхній транзит.

"Назад в СРСР", The Atlantic, США

Колонка почесного професора історії Росії у Коледжі святого Антонія Оксфордського університету, старшого наукового співробітника Інституту Гувера Роберта Сервіса

Коли годинник пробив північ і настав новий 1992 рік, більшість людей у світі думали лише про святкування. Але в Москві було багато плутанини. Декількома днями раніше президент СРСР Михайло Горбачов визнав поразку, оголосивши, що СРСР припинить існування наприкінці грудня. Держава, яка кинула виклик глобальному капіталізму з листопада 1917 року та боролася з холодною війною в ім'я комунізму після Другої світової, зникла. Горбачов вписав своє ім'я у світову історію. Холодна війна закінчилася, і він допоміг почати перехід до демократії та ринкової економіки в Росії.

Тоді я писав біографію Леніна. Розпад СРСР благотворно позначився на тому, що мені відкрилися деякі архіви.

Коли Борис Єльцин прийшов до влади, він пішов далі за Горбачова, прийнявши нові способи представити Росію світу. З гордістю перестав використовувати термін "Захід", щоб відрізнити свою країну від її ненависного супротивника.

Російське телебачення всюди слідувало за Єльциним. Крім випадків, коли він насолоджувався випивкою з друзями. Його бажання зніматися було безмежним. Репортери спочатку насолоджувалися раєм доступу, але в міру того, як здоров'я президента погіршувалося і він втрачав контроль над владою, з'являлося дедалі більше поганих свідчень. Росія стала уособленням корупції та небезпеки. Журналісти викривали тісний зв'язок великого бізнесу, організованої злочинності та Кремля, і за це ризикували бути вбитими.

 

Декілька західних економістів вирушили до Москви, щоб порадити, як організувати новий російський капіталізм. 1990-ті стали важким десятиліттям для російської економіки та народу. Проте відкритість єльцинських років, яка дозволяла вченим контактувати з людьми та користуватися архівами в Росії, продовжувалась.

Полохливість росіян згасла, але не зникла. Наприкінці 1993 року, коли мій друг німецький історик Рудольф Мухс і я працювали над нацистськими документами у "Спеціальному архіві", захопленому Червоною армією у нацистів наприкінці Другої світової, і які КДБ використало як компромат проти громадських діячів Західної Європи, ми зібрали певну інформацію. Якось, коли ми повернулися з обіду, нам раптово закрили доступ. Архіваріуси сказали нам, що документи, які ми вивчали того ранку, не існують. Була розмова, яку можна було б взяти з розповіді Миколи Гоголя. Очевидно, деякі вищі органи влади вирішили, що західні фахівці більше не повинні копатися в історичних записах, які мають гостру політичну чутливість.

Крихкість недавніх російських свобод виявилася на початку нового тисячоліття, коли Володимир Путін став президентом. Як колишній підполковник КДБ і російський націоналіст, він встановив тон і цілі, що різко відрізнялися від того, що робилося раніше. Спочатку не був такий майстерний в управлінні ЗМІ, як Єльцин. Коли 2000 року затонув підводний човен "Курськ", не одразу перервав відпустку і не кинувся зустрічати сім'ї загиблих моряків. Але вивчив уроки з падіння своєї популярності й почав осліплювати російський електорат частими виступами в ЗМІ. Було засновано культ Путіна як сильного лідера.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доведеться розставляти неприємні пріоритети: захищати житлові об'єкти чи інфраструктуру" – сер Лоуренс Фрідман

Адміністрація президента стала такою ж закритою для сторонніх очей, як радянське політбюро за десятиліття до Горбачова. Потік спогадів високопосадовців, що виник у єльцинські роки, вичерпався.

Адміністрація Путіна, особливо з початком його третього президентського терміну 2012 року, стала жорстко репресивною. 2015-го лідера опозиції Бориса Нємцова вбили, коли йшов мостом біля Кремля, і цей інцидент зазвичай вважається санкціонованим державою політичним вбивством. Правозахисні та демократичні організації, такі як "Меморіал", які викривали минулі та нинішні порушення, були змушені зареєструватися як "іноземні агенти" і, в результаті, закрити свої офіси. ФСБ, наступниця КДБ, набула ще більш агресивних повноважень. Жорстоке поводження поліції та масові арешти призвели до того, що вуличні протести стали рідкісними та незвичайними.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "США та союзники готують нас до нових російських атак" – Михайло Жирохов

Це політбюро 2.0? У певному сенсі, в політичне планування на найвищому рівні в Кремлі важче проникнути, ніж це було за Леоніда Брежнєва, Микити Хрущова чи Йосипа Сталіна, коли колеги з вищого керівництва хоча б підказували в промовах і статтях свої цілі.

Путін не такий загадковий, як йому хотілося б, у питаннях великої політики. Американська розвідка точно передбачила вторгнення в Україну та нав'язала свої попередження скептично налаштованим лідерам Європи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми підірвали фундамент російських сил" – Іван Ступак

Історія свідчить, що російська політика завжди була у русі, навіть коли здавалося, що вона абсолютно стабільна. Це правда навіть для путінського застою. Яким би міцним він не здавався, лід може тріснути і розтанути будь-якої миті.

×