Дев'ять нових країн, включаючи Україну, мають вступити в ЄС

Стаття у британському діловому виданні The Economist

Жах двох світових воєн спонукав Францію, Західну Німеччину та інші країни об'єднатися та створити те, що сьогодні називається ЄС. Через 70 років війна повернулася на континент. З руїн в Україні знову прокидається щось схоже на настрої, що хвилювали батьків-засновників Євросоюзу. Наразі йдеться про приймання до ЄС дев'яти нових членів, включаючи Україну. Приєднання до найуспішнішого у світі клубу мирних, процвітаючих демократій виведе цю спустошену війною країну та її колег із Західних Балканах, Грузії та Молдови на новий та багатообіцяючий шлях.

Для самого ЄС це також було б нічим іншим, як історичним завершенням створення великого континентального союзу та ознаменуванням завершення процесу, який розпочався з перемоги над нацистами. За винятком одного чи двох майбутніх претендентів, форму ЄС загалом визначено. Але те, як працює Євросоюз, доведеться змінити.

Розширення ЄС із 27 членів, скажімо, до 36 буде непростим завданням. Хорватія, останній новий член ЄС, приєдналася до блоку 10 років тому. Через тривалий час, коли ідея розширення не діяла, вона повернулася на порядок денний. Лідери з усього континенту, включно з новими членами, зустрінуться в іспанському місті Гренада 5 жовтня. Наступного дня ті, хто вже в клубі, розкажуть, які реформи будуть потрібні, щоб шоу тривало з великою кількістю більш різноманітних учасників. Настане важкий процес. Кандидатам та машині Євросоюзу доведеться змінитись. Дата завершення розширення, що обговорюється як 2030 рік є оптимістичною, але до неї варто прагнути.

Лідери, які розглядають майбутню форму ЄС, повинні пам'ятати, що розширення було його найуспішнішою політикою. Грандіозні проєкти, такі як євро, єдиний ринок і регулювання технологічних гігантів, мають значення, але більшість їх цінностей випливає з того факту, що їх масштаби сягають меж Франції та Німеччини і включають Фінляндію, Грецію, Словаччину та Іспанію. Уявіть собі, наскільки менш активно ЄС допомагав би Україні, якби раніше не об'єднав чотири країни, які межують із зоною бойових дій.

Подальше розширення може збільшити геополітичну вагу Європи, як тепер, схоже, визнає президент Франції Еммануель Макрон, котрий колись скептично ставився до розширення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо нову потенційну загрозу через Північну Корею" – Олександр Мусієнко

ЄС більше не може дозволити собі тягнути за собою дев'ять потенційних членів, дозволяючи їхнім заявкам тягнутися вічно без реальної надії на членство. Залишення європейських сусідів у сірій зоні відчиняє двері тим, хто може дестабілізувати континент, починаючи з Володимира Путіна. Ця нездорова динаміка підживлює цинічну, іноді неблагополучну політику шести країн Західних Балкан та трьох інших претендентів. Жодній з них не буде легко інтегруватися. У Грузії, Молдові та Україні російські війська окупують частину їхніх територій, як і СРСР частину Німеччини до 1990 року. Американський аналітичний центр Freedom House вважає всі країни, які претендують на вступ лише "частково вільними". Туреччина, хоча формально все ще є кандидатом, на жаль, ще далека від готовності.

Приступаючи до здійснення цієї місії, ЄС має взяти на себе три тверді зобов'язання. Перше – послання надії претендентам. Якщо вони проведуть реформи, необхідні для того, щоб стати гідними членами, їх впустять. Аналогічна обіцянка була дана Західним Балканам у 2003 році, але вона була швидко забута. Кандидати, як і раніше, повинні відповідати тим же критеріям, яким відповідали інші, щоб вступити в ЄС. Зокрема, підтримувати демократію. Умови приєднання до зони євро мають бути жорсткими. Але тим, хто докладає сумлінних зусиль, слід пропонувати більше допомоги з їхнім просуванням на цьому шляху.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна досягне своїх військових цілей" – Пітер Дікінсон про візит Блінкена

Деякі переваги членства можуть давати поступово з укоріненням економічних реформ, включаючи доступ до єдиного ринку. Водночас має залишатися зрозумілим, що кінцевим пунктом призначення є повноправне членство, а не підвішене становище зовні Євросоюзу.

Другим зобов'язанням є те, що власні внутрішні реформи ЄС не повинні затримувати вступ тих, хто готовий приєднатися. Так, Євросоюзу необхідно переосмислити свою внутрішню роботу - більший ЄС не стане кращим, якщо зайде в глухий кут. Як тільки він збільшиться до 36, було б безглуздо дозволяти одній країні накладати вето на колективні дії, як це відбувається зараз у сфері закордонних справ та оподаткування. Спільна агрополітика, яка поглинає третину бюджету блоку, вимагатиме радикальної реформи та скорочення, щоб зупинити потік надто великої кількості субсидій українським олігархам, які управляють фермами розміром з деякі країни ЄС.

Прийняття бідніших членів призведе до того, що кошти розвитку відійдуть від деяких нинішніх одержувачів. Але ЄС не має тримати двері зачиненими, поки наводить лад у власному домі.

Останній імператив - винести уроки з минулих розширень. Більшість країн, які проводять реформи, щоб потрапити в ЄС, залишаються на правильному шляху і стають більш вільними та процвітаючими. Але дехто чинить погано – Угорщина та Польща кинули виклик нормам ЄС, під якими вони підписалися. Якщо клуб хоче ризикнути з новачками з хисткою репутацією керівництва, він має мати механізми покарання за погану поведінку. Хорошою відправною точкою було б полегшення затримання коштів ЄС для хитрих країн. Це справедливо вже почало відбуватися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китайці декілька разів натякали Путіну закінчувати війну. Побачили слабкість" - полковник

Перспектива прийняти партію новачків лякає. Але Європа, добре подумавши, вже стрибнула в незвідане, і змусила цю схему працювати. Греція, Португалія та Іспанія з'явилися приблизно через 10 років після того, як скинули жахливі диктатури, і тепер процвітають як енергійні демократії. У період з 2004 по 2007 рік блок прийняв дюжину нових членів, більшість із них перебували під радянським ярмом. Це майже подвоїло кількість країн ЄС і збільшило населення клубу на 27% – майже вдвічі більше, ніж пропонується зараз. Те, що тоді здавалося неможливим, нині згадується як неминуче та життєво важливе.

Насамперед якщо Європа хоче вважатися силою у світі, їй необхідно показати, що вона здатна діяти. Відстрочення розширення через те, що його надто складно здійснити, послабить континент і, отже, Євросоюз, що лежить в його основі, не в останню чергу, якщо за російською агресією сьогодні наступить американський ізоляціонізм завтра. Якими б жахливими не були обставини війни, вони створили стимул для ЄС стати більшим і кращим. Європа має ним скористатися.

Переклад Gazeta.ua

×