"Де ж цей нацизм?" - Єжи Чех

Думки у польському виданні Rzeczpospolita перекладача, журналіста та поета Єжи Чеха

У виданні OKO.PRESS Мілада Ендрисік написала статтю "Полк "Азов" – неонацисти, футбольні фанати чи захисники України?", яка починається зі слів: "Путін звинувачує Україну в тому, що нею правлять нацисти". Весь світ бачить, кому цей епітет "нацисти" більше підходить.

Путін звинувачує українців, що вони "нацисти", а Ендрисік пояснює: "Так, "Азов", має щось із нацистами спільне, але все не зовсім так". Росія сьогодні – остання країна, яка може когось звинувачувати у нацизмі! Навіть якщо відкинути жахи сталінських злочинів, культ яких насаджує Путін у РФ, і злочини КДБ, офіцером якої був Путін, Росія сьогодні, насамперед, це фашистська держава.

Субкультури футбольних фанатів присутня по всій Європі й схожу символіку використовують всі - чи то нордичну, чи слов'янську. Україна - не виняток. Однак у Росії вони - важлива складова хвилі шовінізму, що захлеснула країну за путінського правління. У статті про "Азов" читаємо про расистські гасла в полку. У Росії такі люди не зупиняються на гаслах, а реально б'ють і вбивають за расовими ознаками, переважно заробітчан із Середньої Азії. "Можна безкарно вбити таджика чи зґвалтувати узбечку, влада в РФ це не лише не зауважує, а навіть тихенько підтримує. Бо що їм робити, надто багато розвелося цих "чорножопих" у Москві", - відсилаю до книги Світлани Алексієвич "Часи секонд-хенду". Чому в нас замість полку "Азов" цим ніхто не хоче зайнятися?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "США та союзники готують нас до нових російських атак" – Михайло Жирохов

Чому? Бо через історичні події будь-яке звинувачення українців у нацизмі чи фашизмі завжди викликатиме у нас якийсь резонанс. Росіяни захищені від цього щитом "перемоги над фашизмом". Росіяни нас звільнили, а українці вбивали – у нас у всіх це на задній думці, так? Звісно, офіційно про це ніхто не казав, але така закономірність непомітно закріплювалася. Солдат Червоної Армії зазвичай називали "росіянами". Водночас ми чули про звірячі вбивства поляків українцями. Це було неофіційно, народне послання, але було й те, що виходило згори, від влади.

Я чув про українців із дитинства, але ніколи нічого хорошого. Так як я цікавився історією, то рано дізнався про російського капітана Андрія Потебню, який у Січневому повстанні поляків проти Російської імперії 1863-1864 років, уособлюючи гасло "За нашу і вашу свободу", бився на нашому боці й загинув у битві біля Скелі. Пізніше я дізнався, що Потебня - корінний українець, брат видатного українського філолога Олександра Потебні. Останнє теж не вкладалося у схему – українці ж завжди були примітивними "різунами", вчених серед них не було, чи не так?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми підірвали фундамент російських сил" – Іван Ступак

Ми пам'ятаємо крик, який зчинився, коли міністр закордонних справ Гжегож Схетина сказав, що концтабір "Освенцим" "звільнили українці". Звісно, РФ це тоді, у 2015 році, могло не сподобатися, але у Польщі цю заяву також розцінили як казус. Але якби натомість він сказав: "Його звільнили росіяни", ніхто б і слова не сказав. Ну, бо радянські солдати завжди "росіяни", а не українці, правда? І все ж Схетина мав рацію – дивізія, що звільняла табір, була з України і більшість у ній були українцями. Тим паче, що українці склали велику частку в розгромі гітлерівської Німеччини, а втрати, які зазнала УРСР у Другій світовій війні, у відсотковому відношенні перевищували втрати РСФСР.

Пам'ятаю, як у четвертому класі одна дама запитала: "Кому поляки зобов'язані звільненням від нацистської окупації?", мій друг відповів: "росіянам". Хтось скаже – ну, люди не особливо розрізняли ці національності, їх збірно називали "росіяни". Згоден, але не завжди. Якби ми запитали: "Хто допомагав німцям вбивати поляків під час Варшавського повстання?". Звичайно, ніхто не став би звинувачувати "росіян", але готовий посперечатися, що у 95 випадках зі 100 відповідь була б – "українці". Тим часом, цими допоміжними силами були, перш за все, "Російська визвольна армія", тобто "власівці", та "Російська народно-визвольна армія". Там були військовополонені - переважно росіяни, і представники різних національностей СРСР. Отже, цей збірний термін "росіяни" тут якраз і підходить. Тільки ніхто цього не казав.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов

У соціалістичній Польщі, описана вище схема, залишалася незмінною без особливих зусиль соціалістичної влади чи їхнього радянського начальства у Москві. Поляки не розмовляли з місцевими українцями, які становили розсіяну та переслідувану меншість. З тими, хто жив в СРСР, спілкуватися теж можна було тільки через Москву.

Все почало змінюватися після 1989 року. Сьогодні, після 30 років існування незалежної української держави, краще дивитися на реальність. Реальність така, що Україна - демократична держава, яка не переслідує меншини. Часто наголошується, що президент Володимир Зеленський походить із українсько-єврейської родини. Але в цьому немає нічого дивного для сучасної України. Після окупації Криму, українські друзі казали мені, що хотіли б бачити президентом лідера кримських татар Мустафу Джемілєва, вірного сина України.

У Росії таке було б неможливо уявити. Міністра оборони, тувинця Сергія Шойгу, ніколи не обрали б президентом в РФ. А чи у нас це можливо? Провідний український журналіст – російськомовний Дмитро Гордон, має обох батьків євреїв.

Путіну заважає не нацизм, а прагнення українців жити у своїй незалежній державі, а не у колонії "Малоросія", якою правлять московські сатрапи. Успіх України просто означав би кінець правлінню кремлівської кліки. Якщо щось подібне називати нацизмом, то всі нормальні люди – нацисти.

Переклад Gazeta.ua

×