Думки у британському виданні The Guardian журналіста та письменника Пітера Померанцева
"Ви хочете тотальної війни, так?" – питав, закликаючи до неї, Йозеф Геббельс у вірних нацистів, коли Друга світова війна пішла наперекіс для Німеччини 1943 року. Він зображував Третій Рейх нібито оточений злими єврейськими космополітами-змовниками, які прагнуть його знищення, і виступав за тотальну мобілізацію та прийняття ідеології слави в смерті.
Свою часткову версію цієї історії Володимир Путін представив минулого тижня. Оскільки війна в Україні йде не так, як він хотів для Росії, він заявив, що поразки – результат космополітичних змов, спрямованих на знищення РФ, і йому довелося оголосити часткову мобілізацію. Він закликав росіян почути історичну місію і натякнув, що Москва готова застосувати ядерну зброю. "Це не блеф", – наполягав Путін.
Путіну подобається наслідувати найгірші прояви тоталітарної пропаганди ХХ століття, але чи працюють його послання вдома і за кордоном? Чи Путін починає робити ті ж самі пропагандистські промахи, що й на полі бою?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов
Російська державна пропаганда сповнена пафосу мучеництва. Росіяни мають любити біль, доводячи, наскільки вони сильні, смиренно переживаючи все, від ГУЛАГу до екстремальних погодних умов, порівняно зі зніженим Заходом. Пропаганда постійно використовує міф про Другу світову війну, в якому росіяни описуються як унікальна нація у своїй готовності пожертвувати собою заради великої мети. У річницю тієї війни держава влаштовує марші, на яких люди несуть плакати загиблих ветеранів, так званий "Безсмертний полк". Смерть на війні дає безсмертя на небесах державної пропаганди.
Це суїцидальна бравада. Ядерні погрози Путіна викрикують із насолодою, наче садистські заклики до богів тотальної руйнації.
Як і у випадку з нацистами, раціональний особистий інтерес має бути поглинений державою. Але придивіться, і картина стане складнішою та цікавішою.
Століттями українські поети і повстанці доводили, що готові до несправедливих страт та геноциду, щоб боротися за національні права
Міф про мучеництво та стійкість викликає підозри. Українці мають справжню традицію страждань за справу національного визволення та успіхів через жертву. Протягом століть українські поети та повстанці доводили, що готові до несправедливого ув'язнення, страт і геноциду, щоб боротися за національні та мовні права. Багато героїв України, таких як поети Тарас Шевченко та Василь Стус, пережили російські в'язниці та тортури, і їхній дух стійкості доводився на полі бою.
Росіян справді масово вбивали. Найчастіше власна держава. Але, на відміну від українців, своїх дисидентів вони не вшановують. Їх ненавидить і проклинає державна пропаганда і широка громадськість. Справжня мужність висміюється. Натомість масове придушення призвело до суспільства, яке прославляє пасивний конформізм. Бравада славиться на екрані, але як спосіб компенсувати те, як суспільство насправді залякане. На вас тисне держава, а потім ви компенсуєте це патріотичним героїзмом по телебаченню та садизмом щодо найслабших у своєму суспільстві та інших суспільствах, у цьому випадку йдеться про українське.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою" – Ярослав Грицак
Велика відмінність із нацистською пропагандою полягає в тому, що якщо перша була спрямована на дію та мобілізацію, то путінська пропаганда спрямована на демобілізацію – сядьте на диван, відчуйте себе сильним, спостерігаючи за пропагандою, і дайте Кремлю можливість всім керувати.
Під риторикою самопожертви путінська пропаганда традиційно допускала користь чи принаймні самозбереження. Ви йдете на війну, вимовляючи патріотичну риторику, але, насправді, берете участь у ній, бо вона дозволяє грабувати та ґвалтувати. Ви насолоджуєтесь кайфом патріотичної риторики вдома, але, насправді, зацікавлені в тому, щоб вам дозволили займатися корупцією, великою та малою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна з Росією триватиме десятиліттями. Маємо бути готовими" – Олександр Хара
Хитрість Путіна полягає в тому, щоб прикрити особисті інтереси патріотичною пропагандою. Тепер ці дві речі розходяться. Іти на фронт означає просто йти на безглузду смерть. Тепер ясно, що часткова мобілізація зовсім не часткова. Людей хапають на вулицях і женуть на війну. У соцмережах ставлення до мобілізації вкрай негативне. Згідно з опитуваннями, навіть найбільш пропутінські росіяни проти неї. Війна в Україні мала бути фільмом, а не особистим жертвопринесенням.
Якщо і є щось, чого росіяни бояться більше, ніж Путіна, то це ядерної війни, і тепер саме він наближає її
Путінська загроза ядерної війни також може мати неприємні наслідки. Це зроблено для того, щоб залякати Захід та Україну, але це може ще більше засмутити його власний народ. Якщо є щось, чого росіяни бояться більше, ніж Путіна, то це ядерної війни, і тепер саме він наближає її.
І для еліти, і для "простих" росіян, з якими я недавно розмовляв, розрахунок полягає в тому, де більше ризику – піти проти Путіна чи залишитися з ним. Досі бунт здавався великим ризиком. Ядерна тема змінює це? Багато залежить від того, як відреагує міжнародне співтовариство. Нам треба показати, що чим ближче він підбереться до ядерної загрози, то більш руйнівною буде реакція – військова, економічна та дипломатична. Він навіть втратить Китай.
Путін втратив контроль над воєнною ситуацією. Втрата контролю над пропагандою покаже, що під фашистськими чоботями глиняні ноги
Втратити громадську думку в Росії не те саме, що в демократії. Це не обов'язково призводить до протестів, не кажучи про програш на неіснуючих виборах. Але здатність показати, що можете контролювати громадську думку за допомогою страху та пропаганди, – один із символів царату. Путін втратив контроль над воєнною ситуацією. Втрата контролю над пропагандою покаже, що під блискучими фашистськими чоботями глиняні ноги. Тепер роздирайте їх на частини.
Переклад Gazeta.ua
13 
1
Коментарі