У 1918 році маршал Юзеф Пілсудський після проголошення незалежності Польщі заявив: "Польщу створили — тепер треба створити поляків". У цій фразі закладений очевидний парадокс, адже для творення незалежної держави потрібна була мобілізація народу, його перетворення в націю. З іншого боку, саме національна держава є необхідною передумовою остаточного оформлення нації.
Найкращим доказом, що зі здобуттям незалежності творення нації не завершується, є сучасна Україна. Попри 20 років державності ми не можемо поки говорити про сформовану національну спільноту українців. Адже за винятком невеликої купки ентузіастів, ніхто не ставив собі за мету "творити українців". Знаменита фраза Кучми про те, що національна ідея не спрацювала, стала офіційним поясненням, чому влада не докладала зусиль у цьому напрямку. Звичайно, що вона не спрацювала, адже ніхто й не намагався впроваджувати її в життя.
Україну дедалі частіше називають державою, що не відбулася. Відбутися вона може лише за умови повного формування української політичної нації, тобто спільноти, яка об'єднає представників різних етнічних груп довкола ідеї побудови сильної незалежної української держави.
Платформою для творення української політичної нації мають стати ключові концепти української етнічної культури та історії
Чому? Тому що це будуть саме ті ознаки, які дозволять називати сформовану спільноту українською нацією, які дозволять їй вирізнитися на фоні інших народів, мати власне неповторне обличчя. Бізнесове гасло "Позиціонуйся або помри" є актуальним і в національній сфері. Якщо в Україні постане політична національна спільнота, для якої неважливими будуть українська мова, історія, культура, а вона сприйме, до прикладу, російську мову, історію, культуру, тоді рано чи пізно постане питання про доцільність існування окремої національної спільноти з ідентичними ознаками, як у російської. Непотрібність такої спільноти означатиме й непотрібність створеної держави. Тобто маємо знову цікавий парадокс: Україна як держава зможе існувати тільки завдяки українцям, українці зможуть відбутися повною мірою тільки завдяки державі Україна.
За останній рік бачимо потужні атаки на все, що має становити платформу для об'єднання українців: мову (законопроекти про так звані місцеві мови, про скасування українських квот в ефірі), церкву (державне фаворитизування Російської церкви), історію (зміна підручників, узгодження з Росією бачення на українське минуле).
Чому для росіян настільки важлива Україна?
У Росії нікому будувати свій "мір". Ці ідеї ніколи не будуть близькими для азійських чи кавказьких народів, свого часу завойованих Росією. Велика культурна, релігійна, ментальна різниця між ними і росіянами перетворює їх на непридатних для ролі будівничих "Руского міра". Тож російській владі потрібна не стільки Україна, скільки українці як носії нової ідеології.
Навряд чи йтиметься про територіальне завоювання наших земель, натомість уже зараз іде справжня війна за душі українців. Завойовуючи Чечню, російська влада постійно говорила про "зачистку території". Зараз відбувається "зачистка свідомості". Проводиться активна робота з ліквідації української національної пам'яті і всього, що може нагадати українцям про те, якою була доля їхніх предків в обіймах старшого брата. В епіцентрі цих атак опинилися найяскравіші постаті та періоди нашої історії, ті, які уособлювали нашу боротьбу за незалежність і здатність протистояти росіянам. Тому для сучасної російської влади однаково болючі і давній Іван Мазепа, і відносно близький хронологічно Степан Бандера.
Чому Україна повинна проводити активну політику формування власної національної пам'яті?
Тому що це єдиний адекватний спосіб протистояння насаджуванню чужої пам'яті, яка руйнує нашу державу. Позбувшись решток тоталітарного минулого в суспільній свідомості, ми зможемо говорити про формування спільних національних цінностей, успішної державотворчої стратегії. Тільки тоді, коли різні регіони України матимуть спільних історичних героїв, однаково оцінюватимуть ті чи інші події нашого минулого, ми зможемо говорити про національну консолідацію, украй необхідну для розбудови держави.
Що у минулому може нас об'єднати?
Такою основою є боротьба за утвердження найважливішого національного ідеалу: здобуття та розвиток політичної, культурної та економічної незалежності. Найважливішим із погляду формування національної свідомості, оформлення державницьких змагань українців стало ХХ століття. Саме на його початку українці вперше виступили з чітко оформленою програмою своїх національних вимог. Минуле століття показує – справа національного визволення була важливою для українців з різних куточків нашої землі.
Пам'ять про те, як вони боролися за незалежність, має стати основою для консолідації зусиль сьогодні, коли треба будувати власну державу. Тим паче вона позитивно відрізняється від іншого бачення держави, яке нам зараз активно накидають — ксенофобської, авторитарної, оновленої радянської моделі, реалізація котрої вже коштувала життя мільйонів українців.
1 
1
Коментарі
264