У 12 років я дивилася по телевізору грузинський фільм про журналістку, яка бігала містом й перекушувала пиріжком. Пам"ятаю, тоді невдоволено гмикнула: "Що за професія? Щоб оце так ганяти з пиріжком! Ніколи не буду журналісткою". Згадувала це, як укотре бігла робити матеріал, а в руках тримала такий самий пиріжок.
Моя давня знайома Юля завжди говорила, що терпіти не може кучерявих вусатих чоловіків. Не так давно зустріла її з кучерявим і вусатим.
— Це мій чоловік! — щасливо усміхаючись, представила Юля.
Рідна сестра моєї однокласниці, народивши сина, всім казала: "Більше ніколи не буду родити. Хватить одної дитини. Нема чого ніщєту плодити". Через два роки її хлопчик втопився у річці. Зараз у Наталки підростають дві дівчинки-погодки.
Нема чого ніщєту плодити
Кілька років тому до рук потрапила одна "жовта" російська газета. Я була шокована: "Який жах! Як можна так писати і таке друкувати?" За деякий час мені зателефонували з редакції цієї газети і запропонували роботу. Два роки я надсилала туди вінницькі новини.
Часто ми надто впевнені у своїх силах протистояти навколишньому. Коли щось пафосно проголошуємо, життя нас завжди перевіряє — чи справді готові дотримуватися сказаного? І щоразу отримуватимеш той самий урок — твоя категоричність не може бути мірилом життя. Доля підкидає такі повороти, які не вписуються в жодні наші "ніколи". І переконуєшся: ніколи не кажи "ніколи".
2 
1
Коментарі