Ексклюзиви
Понеділок, 20 лютого 2012 05:15

"За все життя, може, таблеток зо 50 випила"

Автор: фото: Тетяна ЩЕРБАТЮК
  100-річна Ганна Москвічова сидить на ліжку у будинку своєї невістки в селі Борсків Тиврівського району. Перейшла жити до неї на зиму заради економії дров
100-річна Ганна Москвічова сидить на ліжку у будинку своєї невістки в селі Борсків Тиврівського району. Перейшла жити до неї на зиму заради економії дров

101-річна Тетяна Грозна все життя прожила у Вінниці. Вісім років викладала фортепіано в музичній школі. Більше ніде не працювала. Народила п'ятьох дітей. Чоловік був військовий.

— Коли мені було 10 років, ледь не померла від дифтерії, — згадує. — У нас був дуже гарний лікар — Войтальський, він мене врятував. З тих пір ніколи не хворіла сильно. Важко було, коли старші сини маленькими померли. Тоді були проблеми з тиском. Лікар порадив пити зранку чашку кави з молоком. Так усе життя і роблю. Ніколи не скаржилася на здоров'я. За все життя, може, таблеток зо 50 випила. У 80 років на весіллі онука танцювала до четвертої ранку. Ніколи не вживала спиртного, іноді могла дозволити 20 грамів хорошого напою.

Тетяна Яківна живе у власному будинку. Досі сама готує, по господарству допомагають родичі. 10 років тому після смерті старшої дочки втратила зір і частково слух.

— Маю добру пам'ять. Досі можу декламувати Лермонтова, Пушкіна, Єсеніна, Шевченка. Люблю слухати телевізор, радіо, цікавлюся політикою і всіма новинами. У карти граю, кросворди по пам'яті розгадую, — говорить. — Якось ішли з молодшою донькою по вулиці. Мені — майже 80, їй — більше 50. Я маленька, струнка, в сукні, на підборах. Ззаду підбігає хлопець, років 20, хватає мене і кружляє. Це так познайомитися хотів. Думав, мені теж років 20. Як побачив моє лице — оторопів. Довго потім ішов із нами, вибачався. А я йому: "Нічого, хлопче, мені було приємно".

100-річна Ганна Москвічова із села Борсків Тиврівського району мешкає у великому цегляному будинку.

— Тут, тут наша баба Анюта, проходьте, — запрошує до хати невістка довгожительки 70-річна Валентина Москвічова. — Слышишь, тут к тебе пришли, — голосно гукає. — Це у кацапів так прийнято, всі родичі одне одному "тикають", — пояснює.

Щоб краще чути, Ганна Петрівна розв'язує хустку і закладає за одне вухо.

— Всю жизнь с поля жили. Что вырастим, то и едим, — каже довгожителька. — Столько бедовала, столько пережила. Не знаю, как Господь век дает. Никого никогда не обижала, вот и весь секрет.

— Ще й характер такий, що ніколи не буде спорити, сваритись, — додає невістка. — Зараз вона вже нічого не робить по дому, бо дуже мерзне. Лежить на ліжку цілий день. В останні роки постійно п'є таблєтки, бо голова болить. То пенталгін, то анальгін. Тиск он міряли — 130 на 50. Видно, кров по жилах погано бігає.

Москвічови тримають курей. Сусіди носять їм свіже молоко. Двічі на тиждень до них приходить соціальний працівник. Допомагає прати, готувати їсти, приносить продукти.

— Усе, що даю бабі Анюті, їсть. Зранку — обов'язково чай із бутербродом. З маслом, сиром чи ковбасою. В обід суп чи борщ, якщо не піст, то з м'ясом. Їсть часто, але дуже мало. Каже, не поміщається. Увечері іноді молоко чи чай із пряником. І 100 грам іще бабушка може випити. Ніколи не курила, всі пости соблюдала,— говорить Валентина Москвічова.

 

71

рік у середньому живуть у Вінницькій області. Загалом там 1 млн 634 тис. осіб. Найстарша жителька області — це 107-річна Ганна Наконечна із села Павлівка Калинівського району. Марії Шапак із села Хижинці та Олександрові Лоєльському із села Медвеже Вушко Вінницького району по 104 роки.

 

Зараз ви читаєте новину «"За все життя, може, таблеток зо 50 випила"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі