Після зими в теплиці вінницької станції юних натуралістів почав плодоносити інжир. Завідуюча тепличним господарством 31-річна Тетяна Слободяник показує зелені грушоподібні плоди розміром зі сливу. На кожній гілці по дві-три штуки.
— Він у нас понад десять років. Плодоносить чотири рази на рік. Улітку плоди до розміру яблука виростають. Діти, які приходять із екскурсіями, об"їдають його. За місяць можна буде пробувати. Якщо їх вчасно не зірвати, плоди лопаються і вивертаються навиворіт. Виходить солодкий шар, обліплений мілкими зернятами.
Поруч із інжиром плететься ліана маракуйї. На гілці завтовшки з сірник висить зелений плід розміром із яйце.
— Коли маракуйя достигає, стає рожевого кольору. Шкірка не їстівна. Усередині схожі на виноградинки кульки, які можна їсти. Діти теж їх пробують. Вони все хочуть скуштувати, наче їм не по 15–16 років, а по три, — сміється жінка. — Кактуси в нас плоди давали. А після однієї екскурсії червоних ягідок зовсім не лишилося. Ці плоди екзотичні, не схожі за смаком ні на що. Тому діти так цікавляться.
У глибині теплиці є трилисник алоказія заввишки з людину. У домашніх умовах він не більший за інші кімнатні рослини. Екскурсантів попереджають, що алоказія отруйна. Краще її не торкатися.
— Трилисник часто вирощують удома в горщиках, — показує великий листок Тетяна. — Була свідком, як господиня винесла вазон улітку на вулицю. Корова з"їла лише один листочок і померла того ж дня. Якщо сік рослини попаде на шкіру людини, з"являться опіки. Так само можна опектися соком борщовика. У нас він як бур"ян, виростає в людський зріст і має суцвіття як у кропу. Бачила, як діти пообпікали ним собі руки.
Жінка тягнеться до горщика з метровою рослиною. Стебло тонке, здерев"яніле. Листочки схожі на вербові, але цупкіші та темніші.
— Олеандр через гарний рожевий цвіт часто тримають удома, в дитсадочках. Але він теж отруйний, — показує рослину. — Має дуже дурманящий запах. Отруйні не лише квіти. Розказують, що воїни Наполеона хотіли пожарити м"ясо, але не мали шомполів. Нарізали патиків із олеандра. На ранок залишилися живими тільки четверо з дванадцяти.
Ще в одному кутку теплиці є родина рослин.
— Це справжня сім"я. Ось мама фація, а батько — плющ. У природних умовах вони ніколи б не схрестилися, бо живуть через океан. Одна рослина в Африці, друга — в Південній Америці. А в Нікітському ботанічному саду їх посадили поруч. Так у них з"явилася дитина фацхедера.
Тетяна Василівна показує дві зовсім не схожі між собою рослини. У фації прямостоячий стовбур і м"які листки. Плющ в"ється і має темно-зелені глянцеві листки.
— Ботаніки не думали, що ці рослини можуть схреститися і утворити новий вид. У фації квіти невзрачні. Та й плющ нечасто цвіте. А "дитинка" в них виявилася гарною. Листочки має схожі й на мамині, і на татові. Як правило, схрещуються рослини в межах одного виду. А тут зовсім різні.
2 
1
Коментарі