вівторок, 30 квітня 2013 05:15

"У назві села дві брехні: у нас не рай і не город"

Автор: фото: Вікторія Марценюк
  В урвище біля села Райгород злетів автобус із 27 пасажирами, усі лишилися живі. На узбіччі досі видно сліди від коліс
В урвище біля села Райгород злетів автобус із 27 пасажирами, усі лишилися живі. На узбіччі досі видно сліди від коліс

Село Райгород Немирівського району визнали одним із найаварійніших в області. Останнє ДТП тут сталося 16 квітня. Пасажирський двоповерховий автобус "мерседес" з'їхав на узбіччя й упав у 12-метрову прірву, постраждали 17 пасажирів. Місцеві кажуть, що вони дивом залишились живі. Найбільша аварія тут сталася 2010-го, тоді загинули 12 паломників, у них врізався причіп з іграшками. Торік селяни посвятили село, при в'їзді та виїзді встановили хрести.

— Старі люди кажуть, що вхідний та вихідний хрести оберіг для села, — пояснює сільський голова Віталій Олійник, 56 років. — Давно хотіли село освятити, але не вистачало коштів. Помагає, як доказ остання аварія з автобусом. Це диво, що всі лишилися живі.

Через село пролягає дорога міжнародного значення Львів — Кіровоград — Знам'янка. Щохвилини центральною вулицею Леніна проїжджають вантажні та легкові автомобілі. В центрі села дорога має круті повороти, постійно йде під гору. Обабіч — глибокі урвища.

— Оце тільки автобуса того шо днів із 10 тому перевернувся забрали. По урвищу земля посипалась, видно ше сліди від коліс. Внизу валяються баки, відбита пластмаса, і ше всякого мусора повно, — зустрічаю на околиці села 45-річного Олександра Баланюка. Морщить обличчя від сонця. Машин багато їздить, проєжджі кидають пакети зі сміттям, бутилки на обочину.

Хати в селі старих забудов — низькі з малими вікнами. На центральній вулиці до десятка порожніх, напіврозвалених. На початку села будинки майже всі заселені і стоять один за одним, а під кінець поодинокі хати, частина — в урвищі. Тротуару немає, пішоходи ходять узбіччям.

— Як ці машини надоїли за все життя. Хату весь час качає, як гойдалку, — перебирає на лавці картоплю 73-річна Надія Мельник. Її будинок якраз на аварійній ділянці в урвищі. Через гул машин майже нічого не чути, тому говорить дуже голосно, майже кричить. —  Якось машина влетіла серед ночі у стовп на мому городі, почула як бабахнуло й загуркотіло. З того часу на нічні аварії не виходжу.

— Та люди звикли до тих аварій, про них ніхто вже й не говорить,— заходить у подвір'я літня жінка у світлому кашеміровому пальті, поправляє на голові хустку. На вигляд їй років 70. Живе навпроти через дорогу. Із місцевих в аварію попала лиш Марфа Сергіївна, її машина збила коли йшла на роботу. Вона в нас ше, як больніца була, медсестрою робила, а так ніби нікого із села тут не вбивало.

Селом проходить залізниця, доїхати сюди раз на тиждень можна потягом Вінниця — Гайворон.

— Одне добре, як кудись треба — вийшла на дорогу й поїхала, бо автобуси часто ходять. Колись вулиця Мічуріна вважалася інтелігентною, там жили вчителі. А зараз учительки вже такі старі, як я, вимерло трохи, діти їхні повиїжджали, той нема вже в селі модної вулиці, — розповідає жінка. — Жити кругом однаково.

У кількох місцях на дорозі лежать штучні квіти. На місці аварії паломників — кілька вінків звалених вкупу. Стукаю в подвір'я, яке за кілька метрів від того місця. З двору виходить невисока русява жінка, дорогою втирає брудні від землі руки.

— Зо два роки тому заходить до мене дівчинонька в подвір'я і питає, чи тут те страшне місце, де люди загинули, бо там була її мама. Вона приїхала віночка поставити, — починає схлипувати та витирати фартухом очі 67-річна Марія Ванжула — А тут ближче до того місця дуже добра бабка Люба Назаренко жила. Богомільна дуже була, вся хата в іконах. Усе життя прожила в цій хатині без світла і газу, лампадкою світила. В дитинстві в їхню хату вдарила молнія, того вона й боялася елєктрічества. Усі знали шо, як даси їй хліба, конфєт, пряніків вона точно помолиться. Померла бабка після тої аварії.

Далі по дорозі охайно облаштований пам'ятник мотоциклістам.

— Бабки в селі кажуть, шо Райгород на місці якомусь завороженому. Ніби колись на село налетіли монголи і повирізали людей, прокляли його, — розповідає Марія Михайлівна. — Та й у назві села дві брехні: у нас не рай і не город.

Найбільше людей збивають у Стрижавці й Якушинцях

Найаварійнішими ділянками області вважають дороги у селищах Стрижавка і Якушинці Вінницького району та Немирівське шосе.

— Найчастіше людей збивають біля сіл Стрижавка і Якушинці, — каже Володимир Мотичко з обласної ДАІ. Під удар попадають пішоходи й велосипедисти. Один мотоцикліст напився й сів за кермо. Летів на великій швидкості по Немирівському шосе і збив на смерть людину. По Вінниці найчастіші зіткнення авто на перехрестях Хмельницьке шосе — Писарева, Островського — 50-річчя Перемоги і Келецька — Лялі Ратушної. Людей збивають на перехрестях Островського — Некрасова та Келецька — Проспект Юності. Щодня на цих аварійних ділянках виставляємо патруль. Думаємо над тим, щоб поставити додаткові світлофори чи розширити дорогу.

Зараз ви читаєте новину «"У назві села дві брехні: у нас не рай і не город"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути