"У понеділок я уже думаю про суботу, — говорить завідувач відділення патології вагітних обласної лікарні ім. Пирогова Юрій Банах, один із найвідоміших акушерів-гінекологів Вінниччини. — Цілий тиждень живу тим, що вихідними поїду на рибалку".
Юрій Віталійович сидить за столом у своєму кабінеті, крутить у руках мобільний. 5 липня йому виповнюється 49 років.
Щосуботи він виїжджає з друзями в Бар, Липовець, Хмільник, Іллінці чи Погребище на риболовлю. Встає о третій ранку, на погоду не зважає.
— Ми і в дощ ловимо, у такій багнюці лазимо, — розповідає. — Я уже не знаю, що має трапитися, аби я не поїхав. Навіть якщо стихійне лихо буде, все одно поїду.
Лікар підіймається з крісла, йде до шафи. Дістає фотографії. На одній тримає великого карася. Позаду нього чоловік розмовляє по мобільному.
— Це Віталій Федорович, батько мого товариша. Ми з ним часто їздимо на риболовлю і постійно підколюємо один одного. Якось він спіймав карася кілограмів на п"ять. Поки витягнули, так намучилися. Коли ж дістали, дивлюся на рибину і кажу: вона хвора, он який у неї здоровий живіт. Віталій Федорович жалісливо перепитує: що, справді? Кажу: я ж лікар. Із тих пір він мене підколює: ну що, багато хворої риби наловив?
Риболовлею Юрій Банах захопився під час лікарської практики.
— Тут не в улові діло, і не в "тормозку", і не в шашликах, — каже. — А в тому, що положив ці спінінги, розкинувся на траві, дивишся на водичку і так гарно. Клює — добре, не клює — теж не біда. Удома і так все рибою забито: і в мене, і в мами.
Юрій Віталійович живе через паркан від обласної лікарні у квартирі триповерхового будинку. Із дружиною 46-річною Оксаною виховують 9-річну дочку Марію. Старший син Максим, 20 років, навчається в Одесі на юриста.
Коли по Києву їдемо — кричимо, прапором через вікно розмахуємо
— Мене жінка з рибою в хату не пускає, — сміється. — Я маю її почистити, помити, скласти в пакетик і аж тоді їй віддати. Роблю це одразу біля річки або в дворі. Буває, почищу — свищу сусідам. Вони приходять: "А што Юрочка ты сегодня поймал?". По дві-три рибини розбирають. Дружина тільки рада.
Дзвонить донька Марія.
— Да, кузя, — відповідає Банах. — Обід мені приготувала? Ні, не прийду. Обідайте з Максимом самі.
— Дружина поїхала на курси до Києва, а Максим приїхав з Одеси на вихідні, — пояснює, — кличуть на обід. А взагалі, дім, діти – це заслуга дружини. Я сутками на роботі, а весь дім на ній тримається.
Окрім риболовлі, Юрій Банах захоплюється футболом. Вважає себе професійним уболівальником столичного "Динамо". Їздить на всі міжнародні матчі клубу.
— Заздалегідь розробляємо маршрут, де зупинятимемося, хто що з собою бере. Коли по Києву їдемо — кричимо, прапором через вікно розмахуємо. А коли ще "Динамо" добре зіграло, всі братаються один з одним, обіймаються. Додому приїжджаємо десь о четвертій ранку. Пару годин на сон — і о 7.30 я уже на роботі.
13 
1
Коментарі