У Вінниці шість років працює собачий притулок благодійної організації "Планета". Його розмістили в мікрорайоні Сабарів. На гавкіт ідемо до воріт, на них зображені собаки. У щілину видно, як по подвір'ї йде одягнена у дві куртки жінка. Біля неї біжать зо 20 собак.
— Не бійтеся, вони не вкусять. У нас саме уборка, псів повипускали з вольєрів, бо на купі всі, — відкриває ворота адміністратор 23-річна Оксана Кучма. Тварини починають скакати навколо, відмахуємося від них сумками.
Оксана працює волонтером рік. Крім неї, є ще шестеро добровольців.
— Білоручки тут робити не будуть, бо робота тяжка і грязна. За день не присядеш, у болоті постоянно. Часом і руками прибрати треба, як важка собака, — витирає чорними руками ніс. Над губами видно краплі поту та чорну смугу бруду. — Погладиш усіх і вже руки чорні, їх же тут ніхто не купає. Але я не гидую, бо тварин люблю.
Доглядачам платять близько 700 грн. На подвір'ї в чотири ряди стоять 43 вольєри. У кожному — по п'ятеро-шестеро собак. Притулок переповнений, бо розрахований лише на 80 тварин, а тепер у ньому втричі більше псів. У кінці двору — приміщення для працівників. У кутку на старій зеленій ковдрі лежать двоє собак — руде цуценя і біло-коричневий пес.
— Це наші найважчі пацієнти, — Оксана бере великого собаку за шкуру на спині, руками підбирає ганчір'я. Шваброю миє підлогу під псом. Сильно тхне. Тварина без нижньої щелепи. Видно, що рана давня. — Шо з ним сталося — неізвєстно: або в капкан попав, або люди йому таке зробили. Зате він їсть добре, найбільше з усіх. Ми йому кашу варимо, ставимо в мисці. Він туди морду вмакає і хлебче. А це цуценя чоловік знайшов у сугробі. Його збила машина, хтось викинув у сніг, він уже замерзав.
Їжу для тварин варять у великих чотиривідрових каструлях на грубці, яку із цегли побудували в наметі.
— Годуєм собак тричі на день. На ранок варимо чотири баняки ячмінної або пшеничної каші. Два баняки юшки із кісток. Замовляєм їх у місцевих м'ясокомбінатах. Ще "Сільпо" і "Фуршет" дають прострочені продукти. Цуценяткам робим творог із простроченого молока. Люди приносять субпродукти — голови, лапки курячі, сухий корм. Одна бабуся з іншого кінця міста на тачці привозить бідон супу.
Зі сторожки Оксана виносить руде цуценя Шеллі.
— Це єдина породиста собака в притулку. Дорога, мабуть, бо вона такою маленькою й залишиться. Що за порода — непонятно. Люди подзвонили, кажуть, лишили цуцика біля гаражів, приїдьте заберіть. Питаєм, нащо лишають, а вони відказали, що взяли собаку дитині, вона награлася за два дні, тепер їм не треба. У нас безплатно можна взяти пса. За останні два місяці забрали 26 собак.
Працівники притулку постійно розклеюють оголошення в міському транспорті та розміщають фото цуценят в інтернеті.
— В основному собачок розбирають для частного сектору, зразу кажуть, що посадять на цеп, — пояснює Оксана Кучма. — Приходять з конкретною ціллю. Хтось хоче цуценя, а хтось більш дорослу собаку. Буває, навіть не заходять у притулок, бо бояться вимаститись, то ми виносимо цуценят до хвірки. Як появляються породисті — їх зразу забирають.
Проблему із собаками в місті можна вирішити за допомогою стерилізації, — каже організатор притулку "Планета" Алла Шевченко, 62 роки.
— На 2013 рік держава виділила 200 тисяч гривень, але щоб стерилізувати всіх бездомних собак, треба вдвічі більше. Достатньо собаку простерилізувати, привити та випустити на вулицю. Заклад виживає лише за рахунок благодійників. Я щомісяця віддаю притулку свою пенсію — 2,5 тисячі гривень.
Найстарішій собаці у притулку 13 років.
— Це Лінда, — додає Оксана Кучма. — Вона в нас із дня заснування притулку, але вже й тоді взяли її дорослою собакою. Не віддаєм нікуди, бо берем у неї кров для переливання. Наймолодше — двотижневе руде цуценя. Таких розбирають найшвидше. Для людей головне — щоб лохмате і глазки були веселі.
2 
1
Коментарі