На черговій сесії обласної ради 20 червня влаштовуємо експеримент — ставимо підлогові ваги. Пропонуємо депутатам зважитися. З'ясовуємо, наскільки погладшали чи схудли вони від дня обрання, чи скидатимуть зайві кілограми і в який спосіб.
Перший підходить голова Немирівської райдержадміністрації 36-річний Петро Михайленко.
— Щось не можу опреділитися, скільки я важу, цифри бігають. 117? Не може бути. Брешуть ваші ваги. У мені зараз 110, не більше, — відказує Михайленко та сходить з електронного пристрою, що стоїть під кабінетом губернатора Івана Мовчана. — Зважуюсь пару разів на тиждень, щоб контролювати вагу. Вєса стоять удома в кабінеті. Якщо багато набираю, починаю спортом займатись. Їжджу на своєму коні Фердинандові, української верхової породи. Коли їздиш, підтягуються всі мишці. Дуже гарна зарядка. Якщо є час, катаюся два-три рази на тиждень.Відколи обраний депутатом, не поправився. Був худим років зо 20 тому, а потім жінка розгодувала. Найбільше люблю її пєльмєні. Дуже смачні виходять, таких ніде не їв.
Коридором облдержадміністрації йде мер Могилева-Подільського — Петро Бровко. Пропонуємо стати на ваги.
— Із задоволенням. В мене вага стабільна — 90 кілограмів. В армії важив 84, із тих пір тільки 6 кіло набрав, — усміхається. На табло вискакують цифри 93. Петро Петрович здивовано піднімає брови. — Щось вони неправильно показують. Якщо я набираю, то максимум 2 кілограми. Тоді відчуваю, як на турнік вчепився, що важкий. Але більше 92 ніколи не важу. І то це після зими. А за літо скину до 88-89, це точно. Ніяких дієт не дотримуюся. Зарядку роблю.
Із сесійної зали виходить власник компанії з виробництва солодощів "Вацак" Геннадій Вацак, теж живе у Могилів-Подільському. Вітально обнімається з мером. Той пропонує землякові зважитися.
— У нас, могилівчан, усе в порядку, ми форму тримаємо, — підприємець скидає чорний велюровий піджак, віддає потримати. З-під білої сорочки випинають м'язи. Цифри зупиняються на 113 кг. — 110 — моя стабільна вага, а ці щось трохи брешуть, недавно схуд на 2 кілограми. Їм, як завжди, бігаю, підтягуюся, щоранку зарядку роблю. Три-чотири рази в день ходжу в спортзал. Маю власний зі своїми тренажерами.
Сесія розпочалася о десятій ранку й триває до 14.00, депутати вирішили працювати без перерви. Ближче до обіду один за одним починають виходити до буфету на першому поверсі. Першим відчиняє двері директор Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Сергій Кудлаєнко. Зважуватися відмовляється.
— Моя вага коливається в межах 85-87 кілограмів, депутатство ніяк не вплинуло на фігуру, — говорить. — Щоб підтримувати форму, їжджу на велосипеді. Зазвичай ввечері, якщо раніше з роботи приходжу. Ще гарною зарядкою є вигул собаки. У мене алабай Батур. По кілька кілометрів намотуємо з ним по району села Агрономічне. Вагу контролюю. Стараюся не їсти жирного, не вживаю алкоголю. Не курю. Розумію, що ситуація критична, коли одяг стає затісний. Тоді зважуюся щоденно. Беру абонемент у спортзал або басейн.
Депутатки усміхаються на пропозицію привселюдно зважитись, але на ваги не стають.
— Це нас потрібно було поважити всіх напередодні, а тепер провести контрольне, — виручає колег Дмитро Білоус із Департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА. Погоджується на вимірювання. Виходить 125 кг. — О, то я вже десь порушив. Було 117. Почав худнути з минулої весни, тоді 138 кіло мав. Виключив із меню все мучне, солодке. Один день зробив розгрузочним, на яблуках і воді. Хочеться їсти — п'ю сироватку. Мої свати живуть у сільській місцевості, то молоко передають. Дружина відігріває. Овочів, ягід треба більше вживати. Не пропустити яблучний і гарбузовий періоди. Але сама головна дієта — менше їсти.
10 кілограмів утратив заступник начальника Вінницького трамвайно-тролейбусного управління Анатолій Ворона за останніх три місяці. Зараз важить 129 кг. Каже, що не їсть цукерок, ковбас, кров'янки, хоч їх полюбляє. Замість хліба бере хлібці зі злаків. Зранку півгодини робить зарядку. Щотижня ходить до власної сауни. 28 років тому працював слідчим, займався самбо, важив 93 кг.
Чоловік витримав 47 днів голодування
— Їздила на медичні конференції, і стало соромно бути занадто "крупною". Вирішила, що треба скидати вагу. Стала поступово зменшувати калорії. Гарно навчилася їх рахувати. Треба, щоб було не більше 1200 на день, — каже головний лікар дитячої обласної лікарні Тетяна Антонець. — А тут ще й на 8 Березня чоловік зробив мені подарунок: відмовився від алкоголю і перестав їсти. Я не повірила, бо вже стільки раз обіцяв. А піст починався з 10 березня. Минає тиждень, чоловік не вечеряє. Ходить на роботу, на чергування, оперує, але не їсть. Питаю, де харчується, а він: "Я тільки воду і чай п'ю". 47 днів такої голодовки витримав. Скинув 50 кілограмів за півроку. Я ж завжди набагато меншою за нього видавалась, а тут чоловік тоншає на очах, а я — ні. Отак і я суворо обмежила себе. Бо раніше любила солодощі, мамині пиріжки, струдлі. А тоді зашила рота.
За рік Тетяна Іванівна схудла з 123 кг до 96 кг. Відтоді тримає стабільну вагу.
— Бувають коливання плюс-мінус 3 кіло. Дотримуюся ваги, в якій мені комфортно. Бо якщо скину ще 20, то це вже буде не Тетяна Антонець, — сміється. — Кажуть, після 45 жінка має чимось пожертвувати — або обличчям, або фігурою. Я пожертвувала фігурою. Бо якщо худнути, будуть зморшки. Влаштовую розвантажувальні дні. Час від часу ходжу на аеробіку, пілатес, в басейн. Але головне — обмежую себе в калоріях. Якщо дуже захочу солодкого, то сяду, з'їм цукерок "Еклер" 300 грамів за раз, бо дуже їх люблю. А тоді зо три місяці у бік солодкого не дивлюся. Хіба шматочок чорного гіркого швейцарського шоколаду собі дозволю.
3 
1
Коментарі