— Мамо, можна я по одній буду брати і стріляти? — запитує 4-річний Олексій в палаті  обласної дитячої лікарні. Лікарі прописали йому суворий постільний режим.

17 липня хлопчик притиснувся до антимоскітної сітки кухонного вікна на шостому поверсі будинку N3 на вул. Дачній у Вінниці. Сітка порвалася — дитина полетіла вниз. Те, що Олексій не отримав серйозних травм, лікарі пояснюють його малою вагою і приземленням на м"яку траву.

— Це чудо, — каже завідувач нейрохірургії Сергій Волощук, 46 років. — Дитину привезли через 20 хвилин після падіння. У важкому стані — у свідомості та психомоторному збудженні. Він кричав, жалівся на біль у животі.

Хлопчика оглянули реаніматолог, хірург, нейрохірург, торакальний хірург. Провели ультразвукове дослідження внутрішніх органів, ехоенцефалографію черепа, тулуба, грудної клітки, магнітно-резонансної томографії. У нього — забій органів грудної клітки, черевної порожнини і забій головного мозку легкого ступеня. Наступного тижня хлопчика вже планують виписати.

— Тебе ангел поцілував у лоб, — говорить лікар і гладить Олексія по голові.

Мати хлопчика 29-річна Оксана Сопотницька працює вчителькою інформатики в школі N13, батько — експертом. Олексій — єдина дитина в сім"ї.

— Живемо у мікрорайоні Поділля, а моя мама — на вулиці Дачній, — розповідає Оксана. — Ми зайшли до неї, щоб Олексійко виволік велосипед і попив води. На кухні побачили, що в нього на ручці ранка. Замастили зеленкою, намалювали букву "А". Коли мати мастила, Олексійко каже: "Бабусю, а ти не боїшся, що я, борони Боже, випаду з вікна?". Та відказала: "Чого ти маєш випадати з вікна?".

Олексій випав, коли дорослі на кілька секунд вийшли з кухні.

— Чую — "клац", заходжу, а дитини вже немає, — каже Оксана.

Хлопчик розповідає, як усе сталося:

— Я підтягнувся на подоконнік, уперся головою в сітку. Нахилився, щоб подивитися і ковзнув униз.

— Я збігла донизу, — продовжує Оксана Сопотницька. — Дитина була при свідомості. Я боялася торкнутися його голови. Здавалося, вона вся у крові. Але то була роса. Олексійко підняв голову і каже: "Боже ж ти мій, мамо, як же це сталося, що я випав?".

Оксана згадала, що син завжди носить поясок із псалмом "Живый в помощи Вышнего...". Але останнім часом не одягав його.

— Того дня зранку ми були у церкві й Олексійка благословив архімандрит Олексій — настоятель Миколаївської церкви у Старому місті, — каже жінка. — Ми — віруючі, причащаємося, дотримуємося постів. На якийсь час ми відійшли від церкви. Мабуть, Бог дає нам таке попередження.

×