Депутат Вінницької міської ради 56-річний Олександр Кравець на риболовлю їздить двічі на місяць. Його компанія — двоє найближчих друзів, Віктор Бабенко і Віктор Дяченко. Останні чотири роки ловить тільки коропа. Тиждень тому Олександра Григоровича запросили на приватний ставок у село Комарів Вінницького району. Це за 15 км від обласного центру.
— Пам'ятаю, як зробив свою першу вудку і пішов з татом на рибалку. Ловили тоді на хробачків та мух. Батько казав набити мух повну сірникову коробку, але так, щоб усі цілі, — згадує Кравець. — Сьогодні для приманки приготував горох.
О 14.00 пополудні виїжджаємо з Вінниці сріблястим "Опелем Астра". Задні сидіння в машині складені. На їх місці та у багажнику все закладене снастями.
— Рибалити люблю з комфортом, тому і беру купу речей, — каже Олександр Григорович. — Зручні крісла, стіл із парасолькою, надувний матрац. Ще теплі речі та дощовики. Навіть мішок дров із дачі прихопив на шашлики.
— Був у нас випадок кілька років тому, — говорить Бабенко. — Такий дощ лупить, ніч, холодіна, а ми сидимо з Сашком на березі в одній на двох плащ-палатці, немає навіть як поворухнутися. Але вудки з рук не випускаємо. До ранку в такому положенні ми вже наче зріднилися, випили все, шо було гаряче та гарячітєльне. Більше так не їздимо.
У цей час спрацьовують сигналізатори на двох спінінгах. Двоє рибалок схоплюються на звук. Кравець повільно витягає невеликого коропа. Знімає його з гачка і випускає у воду.
— Малу рибу не берем. На останній рибалці спіймав п'ятьох коропів, від 6 кілограмів кожен. А найбільший, якого колись витягував, добре мене поганяв. Запутався у зарослях і пішов по дну. Розумію, що з берега ніяк не витягну, бо врву лєску. Бігом у лодку — і на середину ставка. Кілька разів мене мало не перевернув. Аж ухекався, доки з ним боровся, але не впустив. Жалко, не було чим зважити, то я його рулєткою поміряв. Мав майже 1,5 метра довжини.
Друзі збираються півколом біля столу з м'ясними та сирними нарізками, овочами. Стають так, щоб вудки були перед очима. У маленькі металеві чарки розливають віскі.
— Випивка на рибалці — щоб розслабитися, а не напитися, — пояснює Кравець, робить ковток, заїдає бутербродом із шинкою. — Завжди беру тільки віскі, пляшки нам вистачає.
Після трьох тостів рибалки розпалюють багаття. Бабенко чистить картоплю на юшку.
— Я тільки підготую, а от варить інший Вітя, — показує на товариша.
— Як в італійському ресторані працював, італьяшки просили наварити фірмової ухи, — розказує 60-річний Віктор Дяченко. — Перед рибою в мене там кипить з півіндика.
Знову спрацьовують сигналізатори. Цього разу витягують на берег двох великих коропів. На третій гачок попався 1,5-кілограмовий білий амур. Рибу одразу чистять, вкидають у каструлю, де уже кипить картопля з м'ясом та спеціями.
— На риболовні снасті можу потратити всю зарплату, — каже Кравець.
Близько 23.00 риба активно ловиться, рибалки забувають про відпочинок. Раз по раз витягають здобич та знову закидають вудки. До третьої ночі мають повний садок улову.
— Усю додому не повеземо, частину випустимо рано. Я зазвичай телефоную до дружини і запитую, скільки якої риби привезти, — говорить Олександр Григорович.
Коментарі