Лелеченят годують хлібом і вареними яйцями

 

У частині оперативно-рятувальної служби райцентру Літин живуть троє півторамісячних лелеченят.

28 червня рятувальникам зателефонували з села Кожухів Літинського району. Розповіли, що на 8-метровому стовпі при в"їзді у село помирають троє молодих птахів.

— Напередодні областю пройшлася страшна буря, — каже начальник частини Микола Рубаха, 44 роки. — Люди помітили, що до гнізда два дні не прилітали лелеки. Водій маршрутки Вінниця — Хмільник, який щодня проїжджає тією трасою, теж звернув на це увагу. З"ясували, що дорослих лелек убила блискавка. Люди вирішили врятувати пташенят, але не могли вилізти на стовп, бо він високий. Зателефонували нам, адже маємо спеціальну техніку.

Знімав лелек рятувальник Віктор Поліщук.

— Заліз, а вони його давай кусати, — розповідає Микола Іванович. — То він спустився, одягнув довгі резинові рукавиці. Так і дістав їх із гнізда. Пташки були знесилені, майже не рухалися. Розкривали їм клюви, запихали хліб, аби хоть якось підтримати життя.

Заліз, а вони його давай кусати

Микола Рубаха веде на задній двір частини. Під деревом від спеки ховаються двоє лелеченят. Третій птах лежить під погребом. Побачивши нас, підіймається й намагається  вкусити.

— Бандіт самий настоящий. Інші спокійніші, — сміється 35-річний водій Григорій Слободянюк.

Для лелеченят працівники частини щодня ловлять на ставку жаб.

— Маємо кожному птаху зловити по великій жабі, — говорить командир відділення 38-річний Валерій Солоненко. — Удень годуємо хлібом і вареними яйцями. Люблять вони ще й варену картошку.

— Птахи поки людей ще бояться, — додає інспектор 22-річна Анна Андрухова. — При нас трохи стісняються і їсти. Я спеціально у вікно раз підгледіла: всі разом накинулися на жабу, в різні боки як почали її тягати. Як ту ігрушку резінову. На двір їх випускаєм тільки вдень. На вечір переносимо в кладовку.

Лелек збираються передати до зоопарку при обласному лісництві у Вінниці.

— Діти всіх співробітників до нас ходять. То той попросить взяти одненького додому, то інший, — каже Микола Рубаха. — Та ми не будемо сім"ю розлучати.

×