Із 26 райцентрів області готелі є лише в половині. Переночувати можна в середньому за 100 грн. У Вінниці діють 20 готелів різних форм власності. Пропонують номери від 250 до 700 грн на добу. Найдорожчі кімнати у "Феріде плаза". Двомісний номер обійдеться в 1,7 тис. грн.
В Іллінцях, за 60 км від Вінниці, заночувати можна в готелі "Імперія" на вул. Карла Маркса. Минулої п'ятниці о 19.00 готель замкнений, у вікнах не світиться. Роздивляюся на дверях приліплений скотчем аркуш. Там мобільний адміністратора Оксани Володимирівни. Дзвоню, обіцяє прийти за 5 хв. Але приходить її мати 60-річна Людмила Резнік. Вона працює у готелі прибиральницею.
— Найдешевша комната — 70 гривень з людини. Туалет общий на коридорі. Помитися нема як. Тільки умивальніки. Душ є в номері "люкс" за 300 гривень, але він зараз зайнятий, — каже Людмила Василівна. Відчиняє ключем двері та вмикає світло. У вузькому коридорі — круті сходи нагору. Під ними — місце адміністратора. Там стіл, стілець, сейф та два жовті віники.
У готелі — п'ять номерів. Винаймаю кімнату за 70 грн. Людмила Резнік просить заплатити наперед і залишити паспорт як гарантію, що нічого не вкраду.
— Так положено. Я заховаю у сейф під ключ. Нічого не пропаде, — показує у сейфі чийсь паспорт.
Отримую ключі від кімнати №2 та готелю.
— Як будете кудись іти, закриєте вхідні двері. Шо треба, то дзвоніть, прийду. Завтра в 11.00 необхідно виселитися. Якщо будете курити в комнаті, оштрафуємо, — говорить наостанок і йде додому.
Піднімаюся на другий поверх. У коридорі килимова доріжка. У кімнаті все синє — шпалери, стіл, шафа, тумбочки, два ліжка, постіль та штора. Відчуваю холод, торкаюся до батареї. Вона ледь тепла. За нею павутиння. На підвіконні пил. Сідаю на одномісне ліжко під стіною. Білизна — випрана, але не нова. На підодіяльнику дірка із п'ятак. На тумбочці два жіночі журнали за 2007 рік.
О 09.00 на вахті нікого немає. Телефоную адміністратору. Оксана Володимирівна, на вигляд 35 років, з'являється за кілька хвилин. Не вітаючись, пробігає повз мене в кімнату, перевіряє чи все на місці. Мовчки дістає із сейфа мій паспорт. Запитую, де можна поснідати. Адміністратор знизує плечима, радить іти до продуктового магазину.
— Це не готель, а пародія, — розповідає місцевий 50-річний Валерій Плахотнюк. — Краще переночувати в третьому гуртожитку від аграрного коледжу. Здають 12 кімнат з євроремонтом. З душем 100 гривень коштуватиме. У гуртожитку завжди живуть швейцарці, коли у командіровку до нас приїжджають.
— Торік в області почали відкривати приватні міні-готелі, — розповідає Володимир Репей, заступник начальника обласного управління економіки. — Такий з'явився у містах Бар, Ладижин. Але проблема не стільки у відсутності готелів, як у культурі обслуговування. Бракує готелів з одномісними номерами. От здавалося б, наче в самій Вінниці тих готелів достатньо, але якщо приїде група іноземців, їх нема де розселити. Бо усі номери величезні, з двоспальними ліжками.
10
поверхів матиме перший 4-зірковий готель у Вінниці. Будівництво розпочнеться цього року на вул. Київській. Там буде 100 номерів, конференц-зал, підземний паркінг на 50 автомобілів, басейн, ресторан на даху, фітнес-центр. Вікна номерів виходитимуть на річку Південний Буг.
3 
1
Коментарі